Украинцы, которые были (XVI – начало XX века): документы, материалы, исследования - [202]

– Я буцім вмру, то Мазур не буде впоминатися за десять гроший.

Бідний притаївся и ніби то умер, зробили домовину, поклали его и занесли на ніч до косцёла; Мазур пішов и собі до косцёла, сховався в куток и его там замкнули, пізно, вже в ночі, добулися до косцёла злодій, засвітили собі свічку, принесли з собою багато гроший, насипали и лічать на середині косцёла, той все чує и бачить; далі, той Мазур, стук, стук паленкою и каже: «вставайте вмерлі, будете істи живіх». А той чоловік вилізає с домовини. Злодій зобачили, всі повтікали и гроші лишили. Мазур с тим чоловіком розлічуются грішми, але ідей злодій заглядає тою дюрою, що подкопалися до косцёла. А ті розділилися на двоє грішми, Мазур каже до того бідного: «а моі десять гроший, де?» Той зобачив в дюрі шапку на голові злодія, здиймив з него живо, дав Мазурові и каже: «на тобі за десять гроший». Той злодій то те вчув, приходить до своіх товаришів и каже, що іх там такого багато, що тих гроший для едного не стало, то взяли з мене шапку и дали другому за десять гроший. То ті злодіі боялися вже туди більше ити, пішли дальше, и Мазур з тим чоловіком забрали всі гроши, и пішли до дому, и мали звідки жити.

66 – Русскій и Мазур.

Єдного часу Мазур запросив до себе в гости Руського мужика, поставив на стіл істи й пити доволі, попросив: «іште, будте ласкаві», та й більше не просить. Мужик взяв два рази в писок и чикає, доки ще не буде просити. Мазур дивиться, що він не ість більше, казав жінці попратати з стола. Мужик покрутив головою, не каже нічого, а просить Мазура до себе в гості, думає собі: «буду я и его так просити». Мазур приіхав до него єдною кобилою, мужик кладе ему істи й пити, Мазур не чикає, доки буде просити его мужик, але ість и пьє, скілько хоче. Мужик дивиться, що він так здорово ість, відвязав ему кобилу, прийшов и каже: «ваша кобила утікла». А Мазур зобрав все зо стола, та й каже: «вона не даєтся без хліба злапати». И пішов собі. Мужик подумав соби: «треба було и мені так в него істи, не чикати, доки буде просити; на другий раз вже буду знати, як робити».

67. – Кацап та мужик.

Росхвалився Кацап перед мужиком своіми церквами, та й каже:

– Е. брат, яка у нас церков большая! А дзвін такий, що й хата поміститься; а як зазвонят, то за пьядесят верст чутно!

– Е, озвався мужик: а у нас так така церква, що батюшка верхи обьіздить на сірі кобилі!

– От, ка-зна-що – перебив Кацап, та який же у вас дяк, що его чуть на всю церкву?

– Е, там такий голосина, що на кожних дверях стоіть по два чоловіки, та викидають голос лопатами, а тоб зовсім люде поглухли.

Сообщил Залюбовскій.

68. – Кацап та мужик.

Один раз їхав собі чоловік з ярмарку. Попродав де-що, іде собі тихо и лічить гроші. Коли из лісу вискочив Кацап з сокирою, набіг на того мужика, стяг з воза и повалив на землю, насів на его, а далі хрестится и каже: «Господи помоги девяносто девятого!» А той чоловік тім часом вивернувся, ухопив сокиру, та и каже: «Господи поможи первого и последнего», – и убив Кацапа.

69. – Про Татарів и мужиків.

Колись-то в давнину розруйнували Татаре якесь село. Розбрівся люд усюди. Йшло три чоловіки з того села шляхом, аж зирк – напереді знялась курява; коли це згодом витикається три верхових, либонь Татаре. Злякались мужики и давай ховатись: один став під містком за стовп, другий зліз на дуба, а третій заліг у траві, бо нікуди було більш діватись. То йшов великий шлях и біля містка був колодізь. Дійшли Татаре до містка, та й стали воду пити з колодязя. От той, що під містком сховався, чи не втерпів, чи забувся, та й каже: – Здоров, пий!

А Татарин зараз его и вхопив. А Панько собі з дуба, як з дуру:

– Навіщо ти, дурний, обізвався!

Татаре кинулись до дуба, та ніяк зняти Панька з дуба, бо високо; давай вони пужати на его арканом, та ніяк не захоплять. А той, що заліг у траві, підвівсь, та й дивится, як вони заарканюють Панька, та й командує:

– Правіш! Лівіш!…

Вони й его взяли.

Записал Залюбовскій.

70. – Мужик и Циган.

Господар приймив Циганьского хлопця до услуги, але же той хлопець ледащій був, скаржется він батькови, циган каже:

– Прошу вас, як до ідженя, то таки моєю рукою бийте, а до роботи не наганяйте.

Ну, через кільки день Циганчук нехтів робити и втік. Приходить его батько, застав що обідали, чоловік кивнув на жінку, щоби дали Циганові ложку, жінка дала и на стіл поставила лемішку, перед чоловіком насипала шкварків, а перед Циганом тілько трохи, циган подивився и каже:

– Знаєте, пане господару, що як би мені мій син тут був, то я би ему скрутив голову о так.

И при тім слові миску з лемішкою обернув и перед себе шкварками поставив.

71. – Циган та чоловік.

(Курская г.)

Йшов чоловік шляхом, а над шляхом росла якась деревина. Дивится чоловік – сидить циган на тому дереві на гільці, и руба іі, і вже підрубав зовсім, от-от гиляка уломится. Чоловік и каже:

– Цигане, цигане, упадеш.

– А почим ти знаєш? хиба ти Біг? відозвавсь циган.

– Я не біг, а йшов, та знаю, що упадеш.

Не поняв віри циган мужикові. Сидить собі на гильці, та й цюка. Ще непокривсь чоловік той горою, а циган вже доцюкавсь, що гилька луснула и бебевхнув с нею циган на землю. Зараз схопивсь циган и побіг догоняли мужика.