>2 У 1262 р. в Ростові, де княжили онук Михайла Всеволодовича Борис та його дочка — Марія Михайлівна розпочалось протимонгольське повстання, яке перекинулось на Ярослав, Суздаль, Володимир, Устюг. А. Насонов припускає, що організатором боротьби став Ростов.
>3 Тут і далі тексти «Літопису руського» цитуються у перекладі українською мовою; інші літописні джерела подаються згідно з оригіналом.
>4 Сестра Данила Галицького.
>5 Роки народження невідомі.
>6 Правильно Святославович.
>9 Мабуть, при князю Ярославу данина була високою.
>11 Ярослав поклявся вічу діяти згідно з прадавнім новгородським законом, але знову ж таки не наважився жити у Новгороді більше двох тижнів і залишив тут княжити синів — Федора та Олександра.
>12 Після Ростислава, за М. Карамзіним, померло від голоду 42 тисячі новгородців.
>14 Удільний князь (двоюрідний брат Михайла Всеволодовича), який прийшов допомогти чернігівцям.
>15 Дружина великого князя Юрія Всеволодовича.
>16 Любецький Синодик називає Мстислава Глібовича великим чернігівським князем.
>17 Щоправда, він не міг збирати ополчення, гуртувати сили для оборони.
>18 Належав до Чернігово–Сіверського князівства.
>21 Хоча вони датуються 1244—1245 роками, можна припустити, що ставленик Михайла Всеволодовича їх висловлював і раніше. Адже, наприклад, розширені положення виступу владики Петра на Ліонському соборі 1245 року зустрічаємо і у «Великій хроніці» Матфія Парижського, датованій 1244 роком.
>23 Зима 1239/40 — 6.ХІІ.1240.
>24 Тобто це питання залишили відкритим. У Києві правив тисяцький Данила Галицького Дмитро.
>25 Про «тривалу облогу» Києва пише у своїх записках Плано Карпіні.
>26 Ярослав Всеволодович, брат Юрія Всеволодовича.
>29 Син Мстислава Глібовича.
>30 «Історія монголів» Плано Карпіні вперше вийшла в перекладі російською мовою лише у 1911 році (СПб). Основні ж дослідження щодо «Сказання про князя Чернігівського» були зроблені у XIX столітті.
>31 У ньому були навіть тексти домонгольського часу.
>32 Борисоглібський монастир, зруйнований у 1239 році, відновлено у XVI ст. Сюди у 1679 році була перевезена Новгород–Сіверська друкарня. Монастир закрито у 1786 році.
>35 Митрополит Кирило, який здобув найвищу церковну посаду на Русі за сприяння Данила Галицького, ворогував з ростовськими єпископами як «тартарськими угодниками». Не був він прихильний і до Чернігова. Адже довгий час перебував у князівському таборі, де Михайло Чернігівський вважався ворогом №1.
>36 14 лютого, очевидно, вже 1579 року мощі князя та його боярина зустріли церковники з хрестами, цар і цариця, «и множество народа всякого, жен и детей».
>37 Єпископ Варлаам знайшов його біля 1575 року у Махрищському монастирі. Сюди житіє потрапило з Євфімієвого монастиря. Воно було написане іноком Григорієм орієнтовно у 1558 році на основі іншого первинного житія.
>38 Під час оприччини у Покровському монастирі опозиційно настроєні черниці, колишні дружини страчених бояр, підносили у народі святість померлої Соломії, першої дружини Василя III, що непокоїло царя. У противагу діям монашок–аристократок він посприяв поширенню слави про чудодійства дочки Михайла Всеволодовича.
>39 Похований у Брянському монастирі.
>40 Після смерті короля вона вийшла заміж за магната Завіші з міста Рожмберка.
