Дощовий світанок - [7]

         На ранок, кожен недоторканим з них став.

         А звірі, навіть «гавкнути» не вспіли,

         Коли з трибуни вже Шакал вищав.

         Хотіли це вони, чи не хотіли, -

         Але шакалячий у лісі устрій став.

         Як краще Зайцям вуха відривати?

         І як здирати з Кабанів бекон?

         Кого стрілять, а кого з хати гнати?.. –

         Тепер тлумаче лісовий Закон.

         Суддя, - Шакал, а прокурор, - Вовк сірий.

         У Раді теж Гієни і Круки. -

         Немає в лісі вже до них довіри…

- А у суспільстві нашім: так, чи навпаки?

         МОРАЛЬ :

         Ніхто у Раді нас давно не слуха.

         Бо у країні, як у зграї, зокрема:

         Як зайцям, людям відривають вуха,

         Злодійство є, а злодіїв, - нема!..

    25. 12. 2009 год.

ЮВІЛЕЮ Т.Г. ШЕВЧЕНКО

Маленький хлопчик, й дід сліпий і сивий,

І все завмерло у вечірній цій тиші.

Узявши кобзу ніжно і дбайливо,

Кобзар співа Шевченкові вірші.

«О сестри, сестри…» - з тугою дзвенить,

Той мужній голос. І сльоза страждання,

Доповнює той сумний спів в цю мить,

Безмежного братерського зізнання.

Кобзар замовк. Натовп завмер, не диха.

Бо кожний розповідь душею співчуває,

І вітерець мовчить, і навкруги так тихо…

А кобза струнами про інше вже співає.

Не може серця не торкнутися любов,

До краю рідного, що в «Заповіті» звита.

Кобзар співає все гучніше, й знов,

Слова лунають палко і відкрито.

Шевченкові слова на всю країну,

Гримлять, і пломенять безмежно кров. –

Шануйте щиро і відверто Україну,

Несіть їй свою радість і любов!..

Березень, 2007 рік.  

Я УМИЮСЯ РАНКОМ ВОДОЮ…

Я умиюся ранком водою,

З джерела, що збирає росу.

І за обрієм ночі з тобою,

Я пірну у казкову красу.

У глибини пірну кольорові,

Тих юнацьких незбутніх надій,

Де у кожному погляді, слові,

Стільки щастя, кохання і мрій.

Де усе по-дитячи наївне,

І ніяких нема перешкод.

Різнобарвне, доступне і дивне,

У тім світі жаданих пригод.

Там на крилах палкої розваги,

Мчусь, аж кров закипає від дій.

І з п’янкої, любовної снаги,

П’ю гарячих зізнань я напій.

Я з натхненням п’ю пам'ять тих років,

Пломенять ті краплини води…  

Бо не хочу душею на спокій,

Хай веде мене стежка туди!..

 Серпень, 2007 рік.