Дощовий світанок - [5]

         Прийде Лицар із мечем, -

         Разом виженем «нечисту»,

         Поруч ставши з ним, плечем!..

    Січень, 2007 рік   

ЗЕЛЕНІ ЖАБИ!..

(Бувальщина)

Ця бувальщина написана ще у 2007 році. Як автор, я маю право її трохи осучаснити. І усе це, набуває отакого змісту.

Шановний читач! Вам це нічого не нагадує?..  

Чарівне озеро, - казкове!

Довкілля,- лише Бог міг дати!..

У цім раю, де все чудове,

За щастя мають прибувати

Усі  істоти благородні,

Усяких різних вад і рис!..

Як не кохати ці природні, -

Водну шир, могутній ліс?

Поважно кроною кивають,

Зеленокудрії гаї,

В деревах білочки стрибають,

Співають пісні солов’ї.

У хащах дичина блукає,

Та рева дикого не чуть.

Ніхто,нікого не лякає,

У мирі,злагоді живуть.

У кришталевій водній сині,

Життя вирує і кипить,

Усім тут: рибі і тварині,

Хватає місця,що робить…

Застерігали мудрі краби,

Що в озері,на дні живуть,

Що відкілясь зеленіжадні жаби,

До озера колись прийдуть.

Прийшли…Підняли гармидер,

Усіх пересварили. -

Що кожному уже тепер,

І білий світ немилий.

Громада озерного краю,

Готова не була до зради.

І хитрих, жадних жаб тих зграя,

До себе всю прибрала владу.

У розпачі істоти бідні,

А жаби все товстіють,

Потроху край впадає в злидні,

Суспільство,-животіє.

Воду вже покрила ряска,

Поснули риби, - не живуть.

Чудова,кришталева казка,

В болотну утворилась муть.

Дерева всі повирубали,

Трава пожухла,не росте,

Звірів у табори загнали,

Навкруг все дике і пусте…

-Як гарно зараз жабам квакать.

Далеко чути гармидер.

І вже на кинутім болоті,

Не заважають їм,тепер.

Мораль:

Україна, ненька - мати,

Буде скоро вже благати!..

-Кажуть на базарі баби,

Прийшли до нас зелені жаби!.. -

Поки ліси всі не зрубали,

І в табори нас не зігнали,

Поки іще трава росте,

І поле родить,-не пусте,

Воду,ще не вкрила ряска,

І мати дітям дарить ласку,

Поки заводи трохи діють,

І люди ще не животіють,-

Не треба дозволять їм квакати,

Щоб потім гірко нам не плакати…

Не треба дозволять,щоб хто-то,

З країни утворив болото.

Нам тут жити,й працювати,

І країну будувати!..

2007 рік.

М. Костянтинівка

«ЗІРОНЬКУ ЯСНУЮ, МІСЯЦЕМ ЗВИТУЮ…»

Зіроньку ясную, місяцем звитую,

Ранком омила роса.

Ніжнеє серденько болем розбитеє,

Бо розплелася коса.

Палке коханнячко повністю вилила,

До краплі себе віддала.

Чому все так сталося, чим ти завинила,

Що з сорому в вирій пішла?..

Не будуть співати на  шлюбі весільному,

В труну лиш надінуть фату.

Не буде й хреста на пагорбі могильному,

Бо десь сховають в куту.

Зіроньку ясную, місяцем звитую,

Ранком омиє роса.

Ніжнеє серденько буде розбитеє,

Бо розплелася коса…

2008 рік.       

ЛИПНЕВА СПЕКА…

Липнева спека. Ніде діти

Від духоти сердешне тіло.

Мов варені дорослі, діти,

Від цього сонця все спітніло.

Не хочеться поворухнути

Ані ногою, ні рукою.

І важко лишній раз дихнути,

А хочеться лише покою.

Дерева, як старці зігнулись,

Стоять собі бідненькі, кволі.

Га наче в мороці поснули,

Пагорби вигорілі, голі.

В степу трава геть вся пожухла,

Навкруги марево пливе.

Вода в ставку неначе стухла,

Що в ній ніхто вже не живе.

Гудуть в повітрі тільки мухи,

Та оводи і комарі.

Не хоче чути гул той вухо.

Не чути й жаб у гузирі.

Не можу літо я любити,

Бо ніде дітись від задухи.

Від пилу ніде себе діти,

Повсюди оводи та мухи.

2008 рік.        

НА «ХРУЩЬОВСЬКОМУ» СТАВКУ.

Ласкаве сонечко над обрієм встає,

І зігріває прохолодний ранок.

Пливе навкруги, таємниче виграє,

Казковий, і чаруючий серпанок.

І тиша. Тільки десь там угорі,

Ледь чути ніжний гомін загадковий.

І йде він від народженій зорі,

Що пророкує новий день чудовий.

Мов діамантові краплиночки води,

В думках виконують усі мої вимоги. –

Веде мене стежиноньки сюди,

В замріяне дитинство босоноге…

02. 10. 2008 рік.  

МУРАХ І КОЗА. Байка

Захотілося Козі

В політику погратись:

Пострибать на одній нозі,

Та ще й, похизуватись.

           Щоб ніхто не бачив роги,

           Щільно косу заплела.

           І на себе, ще й до того,

           Білу сукню натягла.

Біга по лісу, стрибає,

Лізе скрізь, щось бубонить,

Тут Мураха зустрічає,

Працював Мурах в ту мить.

           Стала, вирячила очі,

           Як працює цей Мурах:

           «Мовити мені не хочеш, -

           Чи багато вас, невдах?

Я, - політикою граю,

Бачиш ось оцю косу.

І за тебе поволаю,

Якщо хочеш, у лісу!..»

            «Та, чому це ми невдахи?.. -

            В праці ж є він сенс життя!

            І тварини і комахи

            Знають все це до пуття.

А хоч ти уся є біла,

Та на голові коса,

Вже громада зрозуміла,

Що проста ти є, - коза!»

Мораль:

             Як ти косу не вкладай,

             І кричи вимоги,

             Все одно із під коси,

             Виглядають, - роги!

2006 рік.

ОРЕЛ І ПІВЕНЬ. Байка

«Нащо тобі свобода, друже?..» -

Питає Півень у Орла,

Коли побачив, як той круже,

Над полем, трохи край села.

«Навіщо тобі небо синє,

Де ти вируєш увесь час?..

Ми разом тут: і кури, й свині, -

Давай, приєднуйся до нас!

Дивись: у нас напої, їжа,

Хазяїн нам все це дає!

В сараї завжди сіно свіже,

І навіть ніччю світло є!..»

«Крилом я обіймаю зорі!.. -

Орел погордо відповів:

Що бачиш Півень ти в коморі? –

Весь світ твій, - той хазяйський хлів!

І як у хліві проживають…

Що гарно там, - то балачки!

Бо там з свиней бекон здирають,

А кури йдуть на корочки!..»

МОРАЛЬ: