Замах на Селену (Збірка) - [26]

— Михасю!

Мовчить. Треба терміново викликати «швидку». Вилетіла на алею. Десь тут має бути телефонна будка. Кинулася бігти, а ноги не слухаються. Певно, від страху. Щось наче навмисно її втримує від рішучих дій. Тупцює на місці. Охопив розпач. Притулилася до балюстради містка, що завис над потічком, і відчула нагальне бажання повернутися назад. У думці «швидка допомога», а ноги самі несуть до бездиханного Михася. В розпачі штовхає двері. І бачить: Михайло тільки-но підвівся і накидає, на себе сорочку. Уляна остовпіло мовчить. Добре, що не викликала «швидку». А він каже:

— Ти не прийшла вчасно. Пробач, я не міг більше чекати.

— Ти десь був?

— Так. У Космосі.

— І що робив?

— Бачив, як ти метляєшся по алеї, то ж був вимушений терміново повернутися.

— Як же ти потрапив туди?

— Тим самим космічним мостом, про який тобі говорив.

— Я вважала, що то байки.

Михайло не звертає уваги на таку відповідь. І роз’яснює:

— Я знайшов ключ до споконвіку закодованої системи Всесвіту. І зробив спробу. Як бачиш, вона вдалася.

— Що вдалося? Говори, що вдалося? Ти лежав, як мрець. Я досі не можу прийти до тями!

— Заспокойся. Є чітко визначені години, і дні року, які можна використати для мандрівки по Всесвіту. Сьогодні 27 червня — передостанній день відкритого літнього космічного мосту. Він розпочався 20 червня. Тому я й поспішив. Наступні мости будуть з 15 по 30 листопада та з 5 по 17 січня. А також на Водохреща та Івана Купала. В ці дні вода в річках заряджається позитивною енергією, а люди робляться добрими, затихають хвороби, злочинці втрачають упевненість, милосердя заповнює людські серця. Це тому, що Земля відкривається для спілкування з Космосом і одержує звідти благословення. Ти запізнилася і я вирішив, що не прийдеш, то й подався туди сам. Шкода тільки, що мусив повернутися. Завтра експеримент повторю. Хочеш зі мною в Космос?

— Боязко, а хочу.

— То приходь на четверту пополудні. Тільки не спізнюйся.

* * *

Андрій дійшов висновку: вся вина тепер ляже на нього. Коли б учора зробив розтин, нині видав би заключення про причину смерті — І сушіть собі голови. Тепер же виходить, що і він замішаний у цій історії. Зловмисники викрали трупи, щоб замести сліди злочину. Треба про це негайно повідомити слідчого.

* * *

Дільничий міліціонер терміново виїхав до парку на квартиру підмітальника алей. Почувши гуркіт у двері, Михайло поспішив їх відчинити. Остовпілий охоронець порядку мовчки дивиться на живісінького підмітальника, труп якого ще вчора сам помагав виносити на «швидку». Поряд з ним стоїть, посміхаючись, його воскресла напарниця.

— Яким чином ви тут опинилися? — вихопилося недоречне в охоронця порядку.

— А що трапилося? — дружно, майже в один голос запитали втікачі з моргу.

— Ви обоє ще вчора ось тут лежали мертвими.

— Шановний! Вчора ми не могли бути мертвими тільки тому, що сьогодні живі, — спокійно відповів Михайло.

— То, напевно, була помилка, викликана вашою збудженою уявою, — додала Уляна.

— Пропоную надалі обережніше робити поспішні висновки, — закінчує неприємну розмову Михайло. — Ви своїми діями завдали нам прикростей. Вважайте, що на цей раз ми вам пробачили. — І показав на двері.

* * *

Коли Андрія повідомили, що його вчорашні пацієнти знаходяться у повному здоров’ї, вирішив негайно зробити візит до підмітальника алей.

Перше запитання було таке:

— Ви бачили мене вчора у морзі?

— Так, — відповів Михайло.

— А коли б я вас не послухав і порізав?

— Цього не могло статися.

— Чому ж тоді сталося, те, що вас привезли до моргу?

— Ми попали у непередбачену ситуацію. Не врахували різниці в часі.

— В якому часі?

— Різницю земного і космічного, де ми перебували.

— Отже, ви перебували в Космосі, а ваші тіла в той час мандрували в автофургоні до моргу? Не вважаєте ви, що ситуація була для вас вельми дивного?

— Так. Ми спостерігали цю ситуацію.

— Яким чином це вам вдалося?

— Ми перебували в стані девіації. Тобто, наші душі були підключені до Вищої інформації Всесвіту. Точніше, ми перебували в іншому просторовому вимірі, в якому час і відстань втрачають земні значення.

— Вибачте, — сказав хірург, — я дещо починаю розуміти. І все ж дозвольте детальніше довідатися, що все не означає?

— Улясю! Відкриємо наш дослідницький секрет добродієві лікареві? — запитав Михайло у дівчини.

— Гадаю, що він цього заслужив, принаймні тим, що нас не порізав, — відповідає, посміхаючись, Уляна.

— То на чому ми зупинилися? — запитує Михайло.

— Звідки з’явилися на Землі люди, — відповіла Уляна.

— Пиши далі, — сказав Михайло. — Зовсім недавно науковці, враховуючи зміну поколінь, довели, що земне людство мало зародитися не раніше, як триста п’ятдесят тисяч років тому. Ідучи таким чином у глибину віків, науковці також довели, що перша людина була народжена матір’ю, яка не була ні з роду динозаврів, ні з якихось інших древніх живих істот. Досі повністю відсутній будь-який місток, який би був перехідним від тварини до людини.

Отже, перша мати була уже людиною, яка і дала потомство собі подібних створінь, спроможних пізнавати і переінакшувати світ. Вона була непорочною матір’ю, коли родила перше дитя. Чи не доречно тут пригадати про непорочність зачаття і Сина Божого? А ще раніше було доведено, що на нашій планеті людина появилася не раніше, як сто тисяч років тому. Виникає запитання, де ж перебували наші предки попередні двісті п’ятдесят тисяч літ? Ми з Улясею стверджуємо: вони перебували поза Землею! Ось деякі докази.