Замах на Селену (Збірка) - [24]

Це відкривало пряму дорогу вбивцям небесного красеня.

І чим більше Юлія брала проб у найрізноманітніших місцях поверхні космічного бранця, тим гнітючіше ставало у неї на серці.

Останню вилазку вони з Юлією зробили у морі Спокою. Лука відчував, що Юлія іще не втратила надії. Але і ця остання проба, взята на східному схилі стрімкої гори, дала ті ж результати. І коли настав час повертатися до зорельота, Юлія раптом присіла на кострубатий осколок величезного метеорита, що стримів у місячному поросі. Вона задумливо вдивлялася у темне небо, засіяне немигаючими зорями, неначе шукала в них відповіді на пекуче: що робити далі? На запитання Луки Юлія не відповідала. Так пройшло з десять довгих хвилин. У цей час із-за обрію почала викочуватися величезна темно-синя опука Землі. Раптом Юлія рвучко підвелася і попрямувала на неї в протилежний бік зорельота. Вона зовсім не реагувала на умовляння Луки повернутися.

Жінка віддалялася мовчки, плавно розводячи руки, і здавалася казковим птахом у космічному безмов’ї. Лука вирішир силою зупинити її і прискорив біг.

Але трапилося несподіване. Юлія ще швидше стала віддалятися від товариша. Лука побачив; відстань між ними збільшується. Юлія, немов на крилах, пливла у космічній порожнечі, віддаляючись все далі і далі, то зникала у темені скель, то виринала на їх вершинах.

Ні вимоги через радіофон зупинитися, ні благання хоча б почекати, на неї не діяли. Вона віддалялася із незбагненною упертістю, поступово перетворюючись у казковий силует, в дивовижне марево, що тануло у місячній пустелі.

А коли Лука, напруживши всі свої сили, все-таки її наздогнав, вона різко повернулася до нього і рішуче промовила:

— Коханий, — Лука вперше почув це давно очікуване слово, — я вирішила залишитися тут назавжди!

Лука обімлів, а Юлія продовжувала:

— Прошу і заклинаю — виконай мою останню волю: поховай мене ось на цій вершині. Я своєю смертю заявляю протест всім, хто наважується знищити мою рідну Селену. Якщо здоровий глузд на Землі не переможе, нехай спалять разом із нічним небесним красенем і мене. І тоді залишаться навіки осиротілими рідне небо і вкарбується у людській пам’яті безглуздий вчинок бездушних технократів. Я жертвую собою в ім’я сталості і недоторканості світу…

Після цих гірких і рішучих слів Юлія розгерметизувала шолом і, розпростерши руки, плавно опустилася на вершину скелі.

Лука підхопив конаюче тіло і притиснув його до власних грудей…

Місяць у небі був повним. Каїн тримає Авеля на вилах і споглядає, як у предсмертних конвульсіях вмирає брат… В душі Луки порожньо. Тяжкий жаль гризе її і не дає ні на хвилину заспокоїтися. А у пам’яті знову постає зала, де відбувалася конференція.

— Шановні колеги, гості! — продовжував Лепеха із середини зали, яка повернулася до нього тисячею облич. — Прискорення моменту зворотного руху галактики, а разом із цим і підвищення температури космічного середовища повністю залежить від нас із вами. Я погоджуюся із висновками головуючого, який сказав, що людство впритул наблизилося до того часу, коли сидіти, склавши руки, було б злочином перед цивілізацією. Ми маємо повну уяву, що може статися із нами завтра, якщо не приступимо до кардинальних дій по шляху покращення енергетичного становища на Землі. А тому я пропоную мій альтернативний проект затвердити і включити його у виробничу програму. Випуск гравімегатонів необхідно уже завтра поставити на серійну основу…

Лука зрозумів, що Лепеха заволодів становищем. Дійсно, його проект, якщо врахувати потреби в енергетиці планети, не викликає категоричних заперечень. Але ж і замах на Селену не витримує ніякої критики.

Страшно навіть уявити, як на очах всього людства відбуватиметься руйнування небесного красеня. Лука допускає, що якась кількість черствих прагматиків до цієї трагедії поставиться з холодною, розважливістю. Але переважна більшість мешканців планети, а він у цьому упевнений, не погодиться на експеримент, якому не буде зворотної дії. Душевно багаті люди рішуче виступлять проти зруйнування Місяця…

А тим часом головуючий, зваживши на сказане Лепехою, пішов на деякі уступки. Він заявив:

— У виступі шановного Лепехи ми почули твердження, з якими не можна не погодитися. Дійсно, відкладати в довгий ящик розробки обох винахідників не слід. На мою думку, нам необхідно приступити до вивчення другого, альтернативного проекту в такий спосіб, — головуючий порадився з членами президії і продовжив: — Створимо комісію, яка має провести детальне вивчення впливу зміни гравітації — і на нас із вами, і на весь обшир Всесвіту.

— Друга комісія, — продовжував далі голова, — має зробити всебічні випробування гравітаційного апарату в природних умовах. І тільки тоді, одержавши висновки обох комісій, зможемо прийняти, або не прийняти проект для реалізації. Що стосується Білодідового гравіквантора, то його треба буде уже починати використовувати в програмі пошуків позаземної цивілізації.

Хтось запропонував:

— Необхідно зробити детальний аналіз породи на всю її глибину безпосередньо на Місяці. Для цього мусить бути споряджена експедиція.

— Я маю бажання її очолити! — вихопилося у Луки.