Замах на Селену (Збірка) - [23]

Теоретичні розрахунки показали, що місячна порода є безвідходною сировиною для нашого генератора. Додам, — упевнено продовжував молодий науковець, — виробничий процес відбуватиметься, якщо буде затвердженим, за межами нашої планети. А це, з точки зору екології, має перевагу перед будь-яким іншим виробництвом. У зв’язку з цим, — вів далі опонент, — вважаю, що ми повинні, — тут Лепеха зробив паузу і, наголошуючи, повторив, — повинні беззастережно пожертвувати Місяцем, якщо нам дороге благополуччя земної цивілізації.

В залі було тихо, як у склепі. Дехто здивовано, дехто приголомшливо, а більшість — допитливо чекали подальших роз’яснень.

— Шановні колеги! — продовжував гучним басом Лепеха. — Зверніть увагу, яким чином мій альтернативний проект відшкодовує матеріальні і навіть моральні втрати, спричинені знищенням природного супутника Землі. — Після цих слів Лепеха приступив до математичних викладок…

Лука стоїть на краю аеродрому. Йому не хочеться додому. Думки робіться сумні і тривожні. Він підняв голову. В темному нічному небі поміж білястими вітрилами хмар плаває мовчазний свідок незчисленних любощів закоханих і підступних злодійств. На протязі тисячоліть під покровом ночі вершилися добро і зло. Місяць це бачив і мовчав. Він і зараз мовчить. Він не знає про замах, який готують на нього люди…

Лука виразно бачить на округлому світлому, дискові силует Каїна, який тримає на вилах конаючого брата. Йому навіть привиділися краплі крові, що стікають по держаку на руки братовбивці.

Лука здригнувся. Прийшло на думку: ця трагедія має щоночі нагадувати людям про зло, скоєне людині людиною. Але гострота жахливої події з часом стерлася і ми перестали на неї зважати. Ми її просто не помічаємо. Люди до всього звикають: і хорошого, і поганого. Невже отак звикнуть і до відсутності у небі Місяця?..

За спиною Луки стоїть з погашеними вогнями зореліт. А попереду з темені ночі випливає рідне місто, розцяцьковане гірляндами вогнів. Воно, неначе живе створіння, очікує повернення експедиції, яка тільки що завершилася. Один лише він, Лука, зможе розповісти правду про смерть космонавта-розвідника, яка сталася так несподівано. Поки що Лука стоїть на краю злітного майданчика і з жалем дивиться на приреченого на загибель віковічного супутника Землі.

Після цієї експедиції Місяць для Луки став не лише небесним тілом, з яким певною мірою пов’язана доля кожного мешканця планети, а й святим місцем, де навіки залишився лежати його вірний друг і найближча у світі людина.

Лука відчув, як у ньому наростає протест, все його єство наповнюється незламною силою протидії божевільній альтернативі.

І він вирішив зробити все можливе, аби не допустити здійснення жахливого наміру самовпевненого зухвальця.

— Але як? — сам себе запитує у нічному безмов’ї і відповідає: — Треба стати на чолі всіх противників зловісного проекту!

Хто ж вони, оті противники?

Напевно, всі молоді люди, які звідали неповторну радість зустрічей з коханими під білим промінням нічного охоронця.

Також — мореплавці, мандрівники, розвідники, мисливці, для кого Місяць в сутужні нічні години стає рідним братом.

А ще солдати, які стоять на варті спокою Вітчизни. І добросовісні послідовники Гіппократа.

Що станеться з нами, коли обірвуться біологічні ритми в людському організмі, диригентом яких є Місяць? Які ліки надолужать втрачене?

А дендрологи? Що станеться зі світом дерев, у яких рух соків по стволах чітко прив’язаний до фаз Місяця? Та й щоб мати добру скрипку, треба знати, у якому місяці зрізувати дерево. А що скажуть зцілювачі травами? Цілюща властивість їх залежить від того, в якому місяці, в якій його фазі їх зірвеш.

А що скажуть технарі приморських країн, які натхненно запрягають морські припливи генераторами струму?

А мешканці пологих океанських берегів, на які припливи, керовані Місяцем, приносять дари морських глибин?

А хлібороби з місячним календарем землеробства! А породілі з дев’ятимісячним очікуванням радості!

Лука упевнений, що вся ота когорта активних однодумців, а він їх зробить однодумцями, не допустить до зруйнування нічного небесного добротворця.

Опріч загальнолюдських цінностей, Місяць для Луки ще є і святим місцем пам’яті, яку треба берегти.

Там, під кам’яною брилою, лежить його кохана людина, яку він власними руками поховав декілька годин тому.

Він там залишив не лише мудрого і самовідданого товариша, а й жінку, яку кохав палкою юнацькою любов’ю.

То була жінка-науковець, пристрасний дослідник Селени і ревнивий її захисник… Експедиція на Місяць, що так трагічно закінчилася, була споряджена за вимогою переважної більшості учасників конференції.

Завдання було таке: остаточно Довести, чи має під собою грунт альтернатива молодого науковця. Для цього учасники експедиції мали безпосередньо на Місяці вивчити глибинні структури його будови і або підтвердити, або відкинути теоретичні розрахунки автора альтернативи.

Лука пригадує, як Юлія, а це було вона, його напарниця по дослідженню Селени, спостерігаючи за показниками лазерного аналізатора, поступово перетворювалася в сомнамбуліка.

Цифрові дані явно свідчили не на користь ідеї збереження Місяця. Вони чітко і послідовно підтверджували правоту розрахунків Віктора Лепехи.