Замах на Селену (Збірка) - [21]

— Сергію Миколайовичу! — але, побачивши його розпластане тіло під стелею, злякано присіла, потім, сплеснувши руками, прошепотіла: — Ой, Господи!

Сергій вхопився за притолоку дверей і опустився на підлогу.

— Маріє Іванівно! Щось трапилося?

— Так, — пробелькотіла жінка. — Там вас шукає міліція.

— Шановні колеги! Я здогадуюся, яка в міліції проблема, але займу ще декілька хвилин вашої уваги. Згадайте Миколу Гоголя і молодого коваля із хутора біля Деканьки. Як ви пам’ятаєте, він осідлав чорта і злітав до Петербурга за черевичками для своєї коханої. Ви задумувалися, якою енергією користувався родич нечистої сили?

— Невже Гоголь щось тямив у цьому ділі? — здивовано вигукнула Марія Іванівна, вона уже оговталася від страху.

Сміх прокотився залою.

— Микола Гоголь змалював те, що почув від старих людей. Ми тільки можемо здогадуватися, що вивільненою енергією ядерних часток люди уміли користуватися з давніх-давен.

— Так то ж був чорт, а не людина!

— Гоголь змалював художній образ. Тим більше, що на чортів легше звалити незрозумілі явища.

— Баба Яга теж і досі літає на мітлі і ми не задумуємося, як це вона робить.

— За останнє сторіччя Баби Яги ще ніхто не бачив!

— Та то ж Вакула сам був екстрасенсом, тільки Гоголь про це не знав!

Сергій побачив, що полеміка перетворюється в базар, тому обірвав її такою заявою:

— Шановні колеги! Я маю нагоду продемонструвати явище телекінезу, яким оволодів зовсім недавно, — і підійшов до стіни, вільної від картин та діаграм. Постояв зо три хвилини, потім підвів руку і, не доторкуючись стіни долонею, поволі почав вимальовувати нею квадрат. Почулося шипіння, запахло горілим вапном та цеглою, а услід за долонею стала появлятися ледь помітна борозна. Коли рука дійшла до початкової точки, Сергій натис на квадрат і плита розміром метр на метр провалилася в кладовку. Отвір з рівненькими гранями зазіяв у стіні.

Зала заворожено мовчала.

— Це явище називається телекінезом, тобто дією на відстані. В цьому експерименті я перетворив енергію руху ядерних часток на енергію тепла. А тепер пригадайте НЛО. Ми можемо здогадуватися, що енлеотяни використовують звільнену енергію атомних ядер в такий спосіб. Тільки ще не ясно, яким чином вони її перетворюють в безшумний і керований політ. І це ще не все. Ми не знаємо механіки миттєвої появи і зникнення літаючих тарілок. Якщо це не зоровий обман, то я схильний думати, що вони вільно користуються переходом із трьохвимірного простору в якийсь інший. Як бачимо; рівень технології у енлеотян вищий від досягнень земної цивілізації. І все ж, перша сходинка на шляху до використання екологічно чистої і абсолютно нешкідливої енергії нами уже подолана.

— Вибач, колего, — зауважив Петро Зось, — подолана тільки тобою. До серійного виробництва ще далеко.

— Я стаю першим на чергу освоєння телекінезу, — заявив Андрій Бойко і швиденько підійшов до Сергія.

В цей час відчинилися двері. Зайшов чоловік у формі міліціонера.

— Я прошу вибачити, — сказав він, — обставини вимагають негайного вирішення одного незрозумілого явища. Дозвольте, — і звернувся до Сергія, — якщо я не помиляюсь, ви Сергій Миколайович?

— Так, це я.

— І працюєте в області розгадки НЛО?

— Так. В «Товаристві зв’язків із інопланетянами».

— Нам відомо, що серед вас є людина із властивостями екстрасенса. Терміново необхідно вивільнити трьох чоловіків, які потрапили у халепу.

— На набережній ставу? — спокійно запитав Сергій.

— Так, так! — зрадів міліціонер. — Вони знаходяться в плачевному стані. Я бачу, ви щось про них знаєте?

— Так, знаю. На мою думку, вони вже усвідомили причину неприємностей?

— Так, вони стверджують, що потрапили в біду від дії людини, яка володіє силою на відстані.

— Ви кажете, що вони в поганому стані?

— Їх притискає до землі невидимий тягар. В такому стані знаходяться з вчорашнього вечора.

— Шановні колеги, вибачте, — звернувся Сергій до товариства, — але я мушу бути там. — І залишив дослідників НЛО.

* * *

Становище вчорашніх нападників дійсно було плачевним. Складається враження, що трьох розпластаних чоловіків притискає до землі якась невидима сила. Ні рукою поворухнути, ні повернути головою. Поряд стоїть «Швидка допомога». Лікар в білому халаті провіряє пульс, тримаючи розпростерту руку патлатого, і тихо щось йому говорить. Медична сестра зеленим віником, зробленим із зірваного віття, відганяє мух, які юрмляться довкола непорушних тіл. Біля потерпілих зібрався натовп цікавих.

Сергій вийшов з машини і став осторонь, щоб на три хвилини відключитися від світу. Потім повів рукою, наче піднімає якийсь тяжкий предмет, обережно пересунув його в бік ставу і кинув у воду. Почувся навіть сплеск, на якого ніхто не звернув уваги, бо вчорашні нападники в одну і ту ж мить закрутили головами, попіднімали задерев’янілі руки. Лікар і сестра почали допомагати їм підвестися на ноги.

Міліціонер, побачивши, що з потерпілими нічого страшного не сталося, сказав:

— Сергію Миколайовичу, даруйте мені, але цю подію необхідно запротоколювати. Прошу вас в мою машину.

Три пожмакані постаті похмуро дивилися на свого рятівника. Вони впізнали в ньому вчорашнього колегу, з яким так необачно повелися. Сергій обвів їх поглядом, у якому не було торжества помсти, і сів у машину.