Война на три буквы - [58]

Я смотрю на дыру в потолке и с ужасом представляю, как это было. Вот с десятикилометровой высоты прилетел человек, который за пять минут до этого сидел в фиолетовом кресле самолета, который зачем-то вез его в Малайзию...

— Вчера его отсюда забрали, он здесь сутки пролежал, — рассказывает хозяин дома — молодой парень со ссадиной на пол-лица. Он говорит об этом без всякого трагизма и даже улыбается. Видимо, от шока, предполагаю я.

Женщина из дома напротив рассказывает, как в тот страшный день готовила закрутки, а когда услышала гул самолета, испугалась и побежала в погреб. Потом, говорит, как и все в селе, ходила в поле смотреть на тела.

Стальные подсолнухи, золотистая пшеница, графитные терриконы, спокойные шахтеры, любопытные сельчане, нервные боевики «Донецкой народной республики»... Этот странный мир, образовавшийся за последние несколько месяцев в восточной Украине, неожиданно объединился с судьбой двухсот девяноста восьми человек. Среди граждан Голландии, Германии, Франции, Бельгии, Великобритании, Австралии, Канады, Индонезии и Малайзии, что по трагической случайности оказались на том рейсе, вряд ли кто-то знал, что неподалеку от западной границы с Россией есть Донбасс, а на его территории вот уже четвертый месяц идет борьба за целостность Украины, что именно здесь кто-то придумал «Донецкую народную республику» и сотни людей взяли из-за этой «республики» оружие в руки.

Вряд ли кто-то сможет внятно объяснить это близким и родственникам погибших. Но когда-нибудь мы получим ответ. А золотистые украинские поля, принявшие случайных свидетелей войны, будут хранить их последний вздох.

Екатерина Сергацкова, «Сноб» 20 июля 2014

А мбали з цепурами

Хтос' тото колотит'

У двадцятих числах липня на Західній Україні перекривали дороги, збирались у селах і райцентрах — начебто «проти мобілізації». Бунтували передусім дружини й матері.

Наприклад, на Прикарпатті перекривали дороги на Івано-Франківськ у Богородчанському й Калуському районах. У Брошнів-Осаді рознесли медкомісію. У місцевій пресі були повідомлення про спалення мобілізаційних списків у селах і інших районів — скажімо, на території сіл, що належать до Яремчанської міськради.

Звісно, повсюдність протестів породила й конспірологічні теорії.

— Хтос’ тото колотит’, — заявив мені літній селянин із Надвірнянського району.

Те саме думає й голова Надвірнянської райдержадміністрації Михайло Іваночко.

— Але це моя думка, а не офіційна, — кілька разів повторює він. — Складається враження, що певні спецслужби підривають мобілізацію. Суто моя думка така: це робиться, щоб показати світу, що «бандерівці» бояться.

У Надвірнянському районі й самій Надвірній протести були порівняно слабші. Щоб заспокоїти людей, 41-річний Михайло Іва-ночко, а за ним кільканадцять депутатів райради пройшли медичну комісію. Щоб подати приклад. Поки що це їх ні до чого не зобов’язало.

Під усевидющим оком Путіна

Я проїхався й поспілкувався з людьми та представниками місцевої влади в десятку населених пунктів різних районів, де повідомляли про найбільші протести.

Навіть люди, які самі брали в них участь, ставляться до протестів або іронічно, або сором’язливо.

Перша причина — вони трішки помилилися. Прийняли повістки на медкомісію за бойові повістки.

А інша причина — тут же всі патріоти, а їхні протести показали аж по російському телебаченню. Найбільшого розголосу як по українському телебаченню, так і по російському набув протест у Богородчанах. Тут перекривали дорогу й пікетували райраду і райдержадміністрацію. Як пише місцева газета, це був найбільший протест із часів ще Помаранчевої революції.

Заступник голови Богородчанської райради Петро Варшавський спершу заявляв, що не має часу приділити мені увагу, а потім говорив близько години.

— Журналісти так усе розтиражували, — каже він. — А інформація потрапляє куди? Самі знаєте! Сфабриковано було прекрасно.

І в той самий день пішло по російських каналах.

Він ніби ображений, що «розкрутили» саме Богородчанський протест. У сусідній Надвірній теж були.

— Якщо Іваночко вам каже, що в них усе спокійно — це його справа, — каже Варшавський.

Варшавський заперечує і звинувачення, що на медкомісії викликають лише «простих людей». Самому Варшавському вже 61 рік, а от його 27-річний син медкомісію пройшов.

На відміну від голови Надвірнянської РДА, голова Богородчанської РДА не може піти у військкомат: Ярослава Гоголь — жінка.

Амбали з цепурами

Якщо спершу щось і навіювало на конспірологічний лад — то це поширеність архетипу «донецького амбала, який приїхав сюди на курорт, а ми за нього там маємо гинути». Виглядало як «інформаційне вкидання». В усіх випадках місцевий мешканець «випадково підслухав» розмову донецьких.

Питаючи про мотиви протестів, я очікував почути соціальні — мовляв, призивають простих людей, а не владу. Ні, про це ніхто не говорить. Якщо не першим, то обов’язково другим ділом заговорюють про біженців.

— Пошуміли й розійшлися, знаєте, як ото наші люди. Та й то переважно жінки, — іронізують вусаті чоловіки в гірському селі Микуличин поблизу Яремчі. — Але я вам скажу, чому були протести.