Война на три буквы - [30]

— Говори по-русски, чтобы не привлекать лишнего внимания, — радить мені водій і одразу переходить назад на український суржик.

Я розпитую, чому в них не закріпився сепаратизм, але не чую патріотичних заяв:

— У нас кажному «сєпаратісту» треба чотири корови подоїти, — каже тьотя Люба.

— До нас пока доїдеш, колеса поодвалюються. Даже у танка, — сміється Ярослав.

Дорогою до Сватового, що зайняла півночі, ми минули три блокпости української армії й МВС, ледь не переїхали трьох лисиць, і у нас ледь не «поодвалювались» колеса. Тьотя Люба і Ярослав поїхали далі на Троїцьке: казали, там дорога ще гірша. Чекаю світанку на сватовському вокзалі з трьома п’яничками.

Щоб краще розуміти: у Сватовому немає жодного будинку, вищого за три поверхи. А, ні. Є чотириповерхова райдержад-міністрація. У місті домінують велосипеди та скутери, які тут продають у кредит. Найпоширеніший тип машини — «Жигуль», за кермом якого сидить дядько з козацькими вусами (як потім виявляється, багато з них — мисливці, учасники місцевої самооборони).

І от ідеш ти о 7-й ранку центром чистенького Сватового, розчулюєшся — й усвідомлюєш, що з-за кіоску «Мобільний зв’язок» знизу на тебе спрямоване дуло кулемета.

Міліцію ми трохи приструнили

Кулеметник відводить дуло й погляд, дає пройти. Він не один. По площі перед Будинком культури — їх кілька десятків. От як собі уявляєш фразу «озброєні до зубів», так і є: підствольні гранатомети, кілька РПГ, у кожного по десятку ріжків до АК. Як потім виявиться, солдати охороняють завезення бюлетенів в окружвиборчком напередодні виборів.

Містечко маленьке, і щоб тебе не зрозуміли неправильно, коли зустрінуть знову, йдеш до РВВС представитись і взяти телефончик про всяк випадок. Вікна першого поверху райвідділу закриті мішками з піском. Десятки людей з автоматами.

На даху райдержадміністрації також автоматники. Пройти до в. о. губернатора, яка передислокувалась у Сватове, можна з заднього ходу. Його охороняють кілька джипів із накачаними дядьками в цивільному.

— Тут демократично налаштоване населення, — пояснює кореспонденту INSIDER різницю між півднем і північчю Луганщини в. о. губернатора Ірина Веригіна. — Тут транслюють українські канали. На півдні нашої області йшло зомбування населення каналом ЛОТ, начебто прийдуть «бандерівці», які будуть чинити насильство над людьми.

Українська влада нині контролює дев’ять північних районів області: по лінії Сватівський—Старобільський—Новоайдарський—Міловський, і всі, що на північ. Попри різницю в менталітеті між Донбасом на півдні Луганщини та Слобожанщиною на півдні, ключовий чинник контролю — армія.

— На півдні області відкриті кордони, і туди пройшли громадяни Росії, — каже Веригіна. — На півночі у нас посилений кордон, а також у нас на території цих дев’яти районів знаходиться українська армія, яка захищає українське населення.

— А що міліція?

— Міліція в Луганській області деморалізована. Більш ніж 90% не готові служити, — стверджує Веригіна. — Дуже довго міліція займалася не тим, чим мала займатися: «кришуванням» копанок і таке інше.

Нині в луганську міліцію скерували «підкріплення» з інших регіонів. Як каже мер Сватового Євген Рибалко, «міліціонери вже починали рахувати, скільки заробляє лейтенант у Росії, але ми їх трохи приструнили». Приструнили, складається стійке враження, присутністю армії.

Віднедавна ГУ МВС у Луганській області очолює Анатолій Науменко. Найм’якіше, що я чув про нього від посадових осіб і місцевих депутатів, — «ненадійна людина». У Старобільську місцевий депутат стверджує, що Анатолій Науменко відомий в народі, як

Толік Железяка — це має відображати як його характер, так і той факт, що міліціонер, як стверджує депутат, «кришував» ринок металобрухту.

А підполковник Міноборони Сергій Мельничук навіть змусить мене записати на диктофон, хто кому і скільки начебто «заніс» за призначення Науменка, але оскільки підполковник не навів доказів, обмежимося одним цікавим фактом. Незадовго до призначення Науменка на посаду начальника ГУ МВС Арсеном Аваковим так званий народний губернатор Луганщини, нині «голова» «Луганської народної республіки» Валерій Болотов призначив-таки того Анатолія Науменка «народним міліціонером».

Ти ж не станеш садити картоплю на асфальті

Мер Сватова Євген Рибалко є водночас і координатором сватовської самооборони, або ж «штабу єдності». Як стверджують недоброзичливці — міськрада перехопила низову ініціативу.

— Эй, репортер, иди сюда! — гукає він мене.

Рибалко сидить на лавочці під міськрадою, де вранці тусили місцеві ханурики. Мер — кремезний чоловік у футболці й кепці, на вигляд і не скажеш, що очільник міста.

Коли я починаю ставити запитання, на які він не може відповідати у присутності місцевих, Рибалко веде мене з лавочок у мерію. По дорозі показує актовий зал: тут на підлозі розстелені десятки матрасів для самооборонців. Про всяк випадок.

Відому в інтернеті історію про те, як сватовські та старобіль-ські начебто не пропустили бойовиків ЛНР напередодні «референдуму», Рибалко розповідає значно менш драматично. Насправді бойовики ЛНР таки побували у Сватовому (та й у Старобільську), але тут усе обійшлося переговорами. Навіть прапор України не зривали (а в Старобільську зірвали).