Украинка против Украины - [174]

Под коронацией она имела в виду "Драматичний етюд п. Васильченка "Зіля Королевич". В сьому творі автор уже свого діяча— єврея — просто коронував!" (12, 219). Героини этого произведения — "зовсім неначе б вони читали приписи письменника В. Винниченка. Катря — "чесна з собою": думає про розпусту — і так і робить, так про се й говорить, мовляв, без сорома казка!.. Безперечно, любов до "єврея" показано велику, включно до коронування його — золотим вінцем… Правда, рішення се дуже "модне" в нашім письменстві — воно як раз іде вслід Винниченковій "проповіді нової моралі"… Услід за винниченками, що в свою чергу пішли вслід російських "учителів нової моралі", — пішли молодші васильченки. А тут ще й нова присмака: у виборі учительниці показано ще й "толерантність" — до хлопця єврея, та ще й у Бейлісовий сезон!" (12, 227).

"Коли нам кажуть, що навіть нутряні прикмети, котрі становлять саму національну вдачу жидівства, повинні бути нам милі, а інакше нас будуть уважати "людожерцями", то се вже цілковите безглуздя! Дозволяємо собі думати, що навіть деякі з тих наших письменників, що розпадаються за жидів, у глибині своєї душі ховають неприязнь до національного типу жидівського, такого супротивного вдачі українській, а опріч того, ще й добре розуміють, скільки зла приносить нашому народові пробування жидів у нашій країні. Коли ж се так, коли люди розпадаються за жидівство "про людське око" й "про людські вуха", то се єсть недостойне лицемірство, рабство!" (12, 233).

* * *

Один из современников вспоминал: "В редакції "Рідного краю" застав редакторку, а за хвилину зайшла туди й Леся. Відбулась така (приблизно) розмова: — І нащо вам те і те? — спитала мене Олена Пчілка. — Просив мене професор Перетц… Пчілка знизала плечима і своїм дуже мелодійним, м’яким голосом промовила: — І охота вам воловодитись з жидами! — Таж і ви, Ольго Петрівно, їх не бойкотуєте, — пожартував я, натякаючи на її знаменитий прилюдний герць з Перетцом у Київському науковому товаристві. — Та й ось і Лариса Петрівна все пише про жидів. Чом же ви їй не дорікаєте? — Але! — махнула рукою Пчілка, — Леся пише тільки про мертвих. Я теж проти мертвих та ще й таких, що померли перед двома тисячами літ, нічого не маю. — Леся усміхнулась, але усміх був сумний: — Мамо, таж цим можна зморити й українців! — і вийшла з редакційної кімнати" (29, 647).

Далее шел коментарий: "Частина цих спогадів В. Короліва-Старого була друкована в 1940 р. у краківських "Ілюстрованих вістях". Друга частина не з’явилася в друку через інтервенцію покійної Олени Теліги, мовляв, такі речі "компрометують ідеальний образ поетки, що ми його маємо" (29, 648). Это уважительная причина. И сегодня в ходу подобные "інтервенції". Правда отдельно, а "идеал" — отдельно. Соцреализм называется.

"Идеальный образ" Українки немного двоится. В молодости со слов матери и дяди ей все было ясно:

Вже другий день, як хліба в нас немає.

В неділю ще за той нещасний хліб

Останнюю худобу жид загріб,

Продав за довг останнюю корову…

Но затем пришел Интернационал — и в бедной голове все перепуталось.

А профессор Перетц провинился перед националисткой тем, что работал как в украинском научном обществе, так и в русском обществе Нестора Летописца. Известный меценат и спонсор националистов Е. Чикаленко вспоминал: "На засіданні Наукового товариства Олена Пчілка знов завелась з проф. Перетцем. Коли на виході Перетц висловив думку, що треба вишукувати багатих українців, які піддержували б Наукове товариство грішми, то Пчілка знов уїдливо обізвалась:

— Щоб розвинути діяльність нашого товариства, треба, щоб члени його не працювали по кацапських товариствах, як це робить наш член професор Перетц.

Тоді Перетц, натякаючи на юдофобські статті в редагованому Пчілкою "Рідному краї", відповів:

— Мені здається, що для поліпшенння фінансів нашого товариства годилося б "устроить маленький погромчик".

Вийшла ніяковість. Пчілка, одягаючись, роздратовано кинула Перетцеві:

— Я вам цього ніколи не забуду.

І, певно, не забуде, тим паче, що Перетц жидівського походження" (16, 414).

Однако, будь ты хоть трижды "жидівського походження", но если сотрудничаешь с русскими, то ты — "кацапський професор":

"Треба розказати ще про одну суперечку Пчілки з Перетцем, свідком якої я теж був. Обмірковувалося в Науковім товаристві під головуванням проф. Грушевського питання, чи привітати Л. Толстого в день його 80-ліття, чи ні. Пчілка довго й гаряче стояла на тому, що не треба, бо Толстой не вартий того. Перетц, навпаки, відстоював думку, що треба привітати і, чи умисне, щоб вколоти Пчілку, чи ненавмисне, вжив у розмові таку фразу: "Хотя мне часто говорят, что я страдаю женскою болтливостью". Пчілка встає і, здержуючи своє роздратування, звертається до Грушевського з такими словами:

— От наш пан професор ніколи собі не дозволив би в присутності дам сказати таку неделікатність, яку сказав, — показуючи на Перетця, — кацапський професор…

Грушевський, переводячи це на жарт, підбіг до Перетца і почав його пошепки заспокоювати, а Стешенко на вухо докоряв Пчілці. Присутні не знали, що їм робити, але швидко Перетц вивів усіх з ніякового становища. Він почав розмову про те, що він тепер студіює українські приказки.