У нас большая беда. Приходит человек и на чистом украинском языке заявляет: библейский Бог «вмер». За компанию со всеми остальными «богами»: «Вони вже вмерли, їх не оживить, — теперь уже пора змінити мову».
Естественно, у читателя возникают вопросы. Откуда автору стало известно об этом факте? Может быть, со слов других атеистов (ее дяди М. Драгоманова или Ф. Ницше)? А они откуда узнали? Ведь доказательств этого тезиса, как известно, не существует. Или еще вопрос: что значит «вмерли»? Жили-жили, а потом «вмерли»? Наверное, автор хотел сказать, что их вообще никогда не было? Но именно о таких «авторах» пророк Давид и говорил три тысячи лет назад: «Сказал безумец в сердце своём: нет Бога» (Пс. 13:1). Поколения приходят и поколения уходят. А грабли вечны. И вот, наконец, очередь дошла до украинцев. И украинок.
Христос учил: «Когда молитесь, говорите: Отче наш, сущий на небесах! Да святится имя Твое; да придет царствие Твое; да будет воля Твоя и на земле, как на небе…» (Лк.11:2). Но Украинка не согласна. Причем — с обоими:
В небі ми жодного доброго батька не маєм;
Ну що ж такого!
Тут, в світовій заметні, проживаєм, як знаєм,
Хоч і без нього.
Так начинается один перевод, о котором ее попросил галицкий радикал М. Павлык (верный последователь Драгоманова): «Шановний друже! Давно вже я думав просити Вас перевести оці вірші на українське і нарешті посилаю їх. Ану спробуйте; се справа дуже болюча, та що? Треба і її признати» note 2. Украинка «признала». И родился перевод с немецкого «на українське». Тексту предшествует эпиграф: «Чи є, сину, бог, чи нема, бог його знає,а тільки ти нікого не займай, то й тебе ніхто не зачіпатиме (Народна мудрість)».
Неизвестно, правда, какого народа эта «мудрость». Однако, в любом случае, народ мудрее иных стихотворцев. Если не знаешь, так и скажи: «не знаю». Но некоторым кажется, что они знают всё:
В небі ми жодного доброго батька не маєм;
Ну що ж такого!
Тут, в світовій заметні, проживаєм, як знаєм,
Хоч і без нього.
З того ж усього,
Що я з побожних філософів міг прочитати,
Навіть собаці нічого не може принадою стати.
Був би хто-небудь отам в небесах,
Чи ж він стерпів би, щоб в нього в очах
Так без жалю, так пекельно-завзято
Люди і звірі всі вкупі боролись,
Гризлись зубами, труїлись, кололись,
Мучились з розмислом, тонко, завзято?
Батьківське серце того б нестерпіло,
Бурею-гнівом воно б закипіло,
Тисячострілий перун би на землю злетів
І повбивав би усіх ненаситних катів.
Такую логику можно назвать железной: 1) люди совершают бесконечные преступления; 2) если бы Бог существовал, то обязательно «повбивав би катів»; 3) а если не убивает, то Бога нет.
Доказательство закончено. Даже не начавшись. А начать можно было бы с первого братоубийцы Каина и его наказания. «И сказал ему Господь: за то всякому, кто убьет Каина, отмстится всемеро. И сделал Господь Каину знамение, чтобы никто, встретившись с ним, не убил его. И пошел Каин от лица Господня…» (Бытие 4:15). Почему же Он не убил Каина? Ответ готов: «Потому что Бога нет». И далее в Библии Бог ведет себя так же «непоследовательно». Почему так? «Потому что Бога нет». А кто есть? Только человек, который со своей «логикой» желает устроиться без Бога:
…Може, гадаєте: «він нам затеє
В іншому світі віддячить зазлеє,
І за страшне на землі бідування
На небесах він нам дасть раювання?
О, хоч би навіть могли на тім світі
Всі ті замучені люди ожити,
Певне б, сказали: „Спасибі за жарт!
Вдруге сього починати не варт!
Все вже минуло. Нема що журитись.
Краще заплющитись, щоб не дивитись.
Ще тута знову де візмуться люде,
Зново біймання нещиреє буде…
Ні, вже кладіть мене краще в труну,
Там я принаймні спокійно засну!“
Поки живеш ти, то треба, щоб знав,
Що, як життя своє прокалатав,
Досить тяжкої роботи!
Добре, коли ти упевнився втім,
Але при тому не втратив зовсім
Духа величності й цноти.
