Князь Михайло Чернігівський та його виклик Орді - [12]

ПРО ТАТАРІВ

По–перше, про походження, по–друге, про віру; по–третє, про відправу релігійних обрядів; по–четверте, про спосіб життя; по–п’яте, про силу; по–шосте, про чисельність; по–сьоме, про наміри (їх); по–восьме, про дотримання договорів; по–дев’яте, про прийом послів;

ВІДПОВІВ ТАК:

По–перше, про їх походження сказав, що останні із мадіанітів, що втекли від лиця Г едеона до віддалених країв Сходу, пішли в якусь пустелю, що зветься Етрев. І було у них 12 вождів, головного з яких звали Татаркан, від якого вони нареклись тартарами. Від нього пішов Чиркам, який мав трьох синів. Ім’я першородженого — Тессірікан, ім’я другого — Куртікан, ім’я третього — Бататаркан. Вони хоча і були оточені височенними і нібито непрохідними горами, однак, викликані Курцевзою, внуком Сальбатина, володаря одного з міст, що називається Орнак, вийшли, а саме батько й троє його синів з великою кількістю озброєних воїнів; і убивши Сальбатина, і Орнак, місто його, захопивши, Курпевзу, онука його, переслідували багатьма провінціями. А провінції, що давали їм прихисток, спустошували, серед них значною мірою спустошена Русіа. Минуло вже 26 років. По смерті ж батька три брати між собою розділились. Бо Тессірікан пішов проти вавілонян. Куртикач — проти тюрків, Бататаркан залишився в Орнаку і послав своїх воєначальників проти Русії, Польщі, Угорщини та багатьох інших королівств. І вони троє зі своїми військами з’єднались недавно в районі глибинних частин земель Сірії, і вже, як сказали, минуло близько 24 років з того часу, як вони вийшли з пустелі Етрев.

ПРО ВІРУ ВІДПОВІВ, що вірують вони в єдиного владику світу; а тому, коли направляли до рутенів посольство, доручили (звернутися) з такими словами: «Бог і син його — на небі, Чиркан — на землі».

ПРО СПОСІБ ЖИТТЯ ВІДПОВІВ, що їдять вони м’ясо коней, собак і всяке інше, навіть в крайніх випадках людське, але не сире, а варене. П’ють воду і молоко. Вони суворо карають (за) злочини, а саме (за) грабунки, кражі, перелюбство, вбивства на смерть. Мають вони одну або багато жінок. Вони не допускають чужоземців ані жити разом з ними, ані вести торгівлю, ані брати участь в таємних радах. Вони розбивають табори відокремлено від всіх інших; якщо в них проникає хто–небудь з чужих, зразу ж його вбивають.

ПРО ВІДПРАВУ РЕЛІГІЙНИХ ОБРЯДІВ відповів, що всюди вранці зводять руки до неба. Коли їдять, перший шматок кидають у повітря; коли п’ють, то спочатку частину виливають в землю через благоговіння перед творцем їх, кажуть вони, що проводир їх — Святий Іоанн. На молодику вони влаштовують гамірливі гуляння.

ПРО СИЛУ ВІДПОВІВ, що вони сильніші і рухливіші від нас. Жінки, як чоловіки, скачуть верхи, б’ються і стріляють із луків. Обладунки у них зроблені із багатьох шарів шкіри і їх майже неможливо пробити. Наступальна зброя із заліза. Є в них пристрої, що влучно б’ють. Сплять вони просто неба, незважаючи ні на яку погоду.

Про чисельність він не дав точної відповіді, але сказав, що нібито від всіх народів і всіх віросповідань приєднались до них.

ПРО НАМІРИ ВІДПОВІВ, що прагнуть вони весь світ собі підкорити і що наречено звище, що вони повинні весь світ за 39 літ спустошити, підтверджуючи це тим, що як колись божа кара очистила світ потопом, так і тепер нашестя їхнє очистить цей світ руйнівним мечем. Іакож, вважають вони, чекають на них жорстокі сутички з римлянами та іншими латинянами, але неясно їм, переможуть вони чи будуть переможені; (але) якщо переможуть, повинні владарювати над усім світом.

ПРО ДОТРИМАННЯ ДОГОВОРІВ ВІДПОВІВ, що цілком дотримуються договорів з тими, хто відразу ж їм здається, відбираючи з їх числа воїнів, ремісників для різних служб зовсім не даючи пощади тим, хто чекає їх натиску.

ПРО ПРИЙОМ ПОСЛІВ ВІДПОВІВ, що приймають їх доброзичливо, розпитують і відпускають.

У кінці, коли його запитали про переправу через ріки і моря, сказав, що ріки вони перепливають на конях, і що в трьох місцях споряджають судна на моря.

Сказав також, що хтось з тартар на ім’я Калалідин, зять Чиркана, був вигнаний з Русію, оскільки був спійманий на брехні. Лише дякуючи його дружині, його помилували, а не вбили.

Більше нічого про діяння тартарів йому не повідав».[64]

Дипломатичні переговори посланця Михайла Всеволодовича з Римом, представниками інших земель попереджували про небезпеку, яка насувалась на Європу. На жаль, ті, до кого звертались прибульці з Києва, не активізовували мобілізаційні процеси у своїх краях та країнах, залишались пасивними спостерігачами дій ординців. Нищівне руйнування Русі сприймалось співчутливо, але і водночас як закономірність, породжена безсиллям княжої влади.

Так, переговори Михайла Всеволодовича з угорським королем Белою, як на нашу думку, передусім не мали успіху у зв’язку з явним ослабленням позицій гостя. На початку 1239 року Данило Галицький, скориставшись тим, що Ростислав, син Михайла Чернігівського, пішов у похід в Литву, повертає собі Галич.[65] Недруги ж Михайла Всеволодовича, почувши про від’їзд князя з Києва з дипломатичною місією, вживають ряд заходів щодо усунення його взагалі від будь–яких владних повноважень. Так, місто займає спочатку Ростислав Мстиславович