Замах на Селену (Збірка) - [9]
— Секретним?
— Для тебе — ні. Настав час запросити землянина відвідати нашу планету. Вибір впав на тебе. Ти згідна?
— Так, — сказала Оксана, дивуючись своїй нерозважливій відповіді.
Коли Андрій заправив зореліт сконденсованою енергією зла, щоб примусити її працювати на добро, по дорозі в Космос Оксана сказала:
— Ви санітари, які очищають Землю від лиха. Ми повинні вам дякувати. Але ж не видно помітних наслідків вашої благородної роботи!
— Ми ще не маємо таких можливостей, щоб відвертати катастрофи, які часто виникають на Землі. Згадай землетруси, раптові пожежі, розриви труб, зіткнення поїздів та пароплавів — все це відбувається внаслідок нагромадження великої кількості негативної енергії.
— І ці всі біди залежать тільки від поведінки людей?
— Так. Тільки від дії людської злої волі. Негативна енергія збирається поступово, аж поки перехлюпне через край, і тоді настають Чорнобилі. Ми частково зменшуємо страшну її дію, але люди настільки втратили здоровий глузд, що нам впоратися з їхніми бідами не під силу.
— Чому ж ви не говорите людям про це відкрито?
— Нас не зрозуміють. Кожен, хто стріляє в противника, вважає, що тільки він володіє істиною. Попробуй доведи, наприклад, греко-католикам чи православним, які б’ються за церкву, що Бог один і вони не праві. Все одно не зрозуміють, на якій грані дикунства вони знаходяться. Хіба ж треба доводити, що всяка ненависть — це витвір злого духу? Ті, хто лягають на колію і перепиняють поїзди ради церковних справ, упевнені, що роблять добре діло. І не здогадуються, хто ними керує.
— Виходить — наші люди ще зовсім низької культури?
— Роби висновок сама, якщо зможеш. Та від цього легше не стане…
Оксані сподобалась планета, на якій Андрій припаркував зореліт. Все тут, як вдома. І все — не так. Андрій сказав:
— У нас позитивний світ.
Подумала: «Невже наш світ такий нездалий?» — і пішла дивуватися їхнім світом. І було їй незвично зустрічати поспіль усміхнених людей, які чемно вітаються, уступають дорогу старшим, уважні до слабших, чуйні до хворих, радіють твоїй удачі, стараються зробити тобі приємне, допомогти, якщо ти в скруті, роз’яснити, якщо ти чогось не розумієш, пригостити, якщо голодний, зігріти, якщо холодний, все зробити, аби розвіяти твій смуток, а чи втримати тебе від хибного кроку.
І усвідомила Оксана, що жити в такому дивному світі легко, безпечно і радісно.
Коли Андрій повів її у книгарню, виявилося, що книжок тут не читають, а слухають.
Андрій бере томик в руки і чує Оксана все, що в ньому написано. Магія слова переходить в потаємні звуки, які проникають в душу і збагачують розум.
Потім зайшли в філармонію. Тут музика, яку відтворюють музиканти, розповідає про минуле батьківщини і його бачиш таким, яким воно було сто, двісті і тисячу років назад. Потім ці божественні звуки змальовують зримі картини майбутнього і ти з ними поринаєш у дивовижний світ мрій і казок.
На вулицях кожен будинок має своєрідне архітектурне обличчя. У кожному — ілюстрація епохи, в якій він був зведений. І бачиш в архітектурних образах минуле свого краю і читаєш в них людські долі — і тих, хто зводив ці храми, і тих, хто творив історію тих часів.
Оксана за короткий час гостини на Андрієвїй планеті дійшла висновку, що такий світ дійсно можливий. Що не казкові це ідеали, а реальна дійсність, яку не одне покоління земного людства мріяло побачити на власні очі.
В кінці другого дня гостю попередили: корабель для повернення на Землю готовий. Настав час прощатися з цим добрим світом.
Оксану охопив розпач. Хотілося побачити Андрія, та й хіба тільки побачити? Як же тепер бути без нього? Скучатиме. І хто розрадить? І скільки часу потрібно буде, щоб його забути?..
— Я почув твої болі, — сказав Андрій, виходячи з невеличкого зорельоту, що безшумно опустився на космодромі, — І радий, що не запізнився. Оксано! Прошу тебе, залишайся у нас! Ти на Землі ні з ким не зв’язана. Я буду тебе шанувати.
Оксана з радістю ступила йому назустріч. А потім отямилася і сумно сказала:
— Як же я можу жити в цьому доброму світі, коли там залишилася моя хвора Батьківщина?
— Чим же ти зможеш їй зарадити? — питає зі смутком у голосі Андрій.
— Я вірю, що нас таких багато, котрі добровільно стануть її лікарями. І я буду з ними поруч.
— Ти твердо вирішила повернутися?
— Інакше не можу.
— Я радий за твій вибір, Оксано! Дозволь прилітати до твоєї криниці?
— Я буду тебе чекати, Андрію, але не біля криниці. Я буду там, де ще нуртують злі помисли, де ще шаленіє злоба, — і ступила на трап зорельота.
Андрій подумав: «Скільки в мене вистачить сил, я допоможу тобі у твоєму благородному ділі».
Світлячок
В його поведінці постійно відчувалася радість. Навіть у найкритичніший момент, коли начальство було незадоволене нашою конторою і ми принишкло очікували вибуху негативних емоцій, Никифор — рядовий рахівник — мав вигляд найщасливішої людини у світі. Ми все дошукували причини такого оптимізму, та нічого не змогли виявити. Під час наших розвідок Никифор замикався в собі і з потаємною усмішкою уперто мовчав, а згодом знову, розквітав, неначе тільки вчора виграв у лотерею не менше, як півтори тисячі карбованців. Ми ні разу не бачили Никифора заклопотаним, а чи стривоженим. Акуратно зодягнений, причесаний та ще й напарфумленнй щоранку влітав до контори з таким виглядом, наче тільки що повернувся із найдальшої планети Сонячної системи і має щось незвичайне розповісти. Він не проявляв негативної реакції і на образи чи ущипливі дотепи в його бік. Хтось із співпрацівників висловив здогад, що Никифор не інакше, як йог, або ж вступив у новітню секту іновірців, про яку ми ще анічогісінько не знаємо. До такої думки нас спонукало те, що він не курить, остерігається хмільного, у спілкуванні з колегами ласкавий і упереджено чемний, до старших ставиться завбачливо, а з начальством — послу шний.
В книге рассказывается история главного героя, который сталкивается с различными проблемами и препятствиями на протяжении всего своего путешествия. По пути он встречает множество второстепенных персонажей, которые играют важные роли в истории. Благодаря опыту главного героя книга исследует такие темы, как любовь, потеря, надежда и стойкость. По мере того, как главный герой преодолевает свои трудности, он усваивает ценные уроки жизни и растет как личность.
В книге рассказывается история главного героя, который сталкивается с различными проблемами и препятствиями на протяжении всего своего путешествия. По пути он встречает множество второстепенных персонажей, которые играют важные роли в истории. Благодаря опыту главного героя книга исследует такие темы, как любовь, потеря, надежда и стойкость. По мере того, как главный герой преодолевает свои трудности, он усваивает ценные уроки жизни и растет как личность.
При пении Милицы Кориус, при исполнении ею сказок Венского леса её сильному и звонкому голосу стал вторить в кустах один соловей, затем в листве отозвался второй соловей. Когда голос ее рассыпался бисерным каскадом, два соловья пели вместе с ней в терцию и в кварту.
…Европа 1937. Герцог Виндзорский планирует визит в Германию. В Рейхе назревает конфликт между Гиммлером и высшими чинами Вермахта. Отельный воришка Хорст Локенштейн по прозвищу Локи надеется вытащить бриллианты из сейфа, но ему делают предложение, от которого нельзя отказаться. Надеешься выжить – представь, что ты король. Леди Палладии Сомерсет осталось жить не больше года, ей надо успеть многое. Главное – выполнить поручение дядюшки Винни. Без остановок, без пощады, без раскаяния. Как подобает солдату Его Величества. Британский лев на охоте, смертоносные снаряды в подвале, пуля в затылок.
…Европа 1937 год. Муссолини мечтает о Великой Латинской Империи. Рейх продолжает сотрудничать с государством Клеменцией и осваивает новые технологии. Диверсант Николас Таубе очень любит летать, а еще мечтает отомстить за отца, репрессированного красного командира. Он лучший из лучших, и ему намекают, что такой шанс скоро представится. Следующая командировка – в Россию. Сценарист Алессандро Скалетта ди Руффо отправляется в ссылку в Матеру. Ему предстоит освоиться в пещерном городе, где еще живы старинные традиции, предрассудки и призраки, и завершить начатый сценарий. Двое танцуют танго под облаками, шелестят шаги женщины в белом, отступать поздно.
…Европа, 1937 год. Война в Испании затихла, но напряжение нарастает, грозя взрывом в Трансильвании. В Берлине клеймят художников-дегенератов, а в небе парит Ночной Орел, за которым безуспешно охотятся все спецслужбы Рейха. Король и Шут, баварцы-эмигранты, под чужими именами пробираются на Родину, чтобы противостоять нацистскому режиму. Вся их армия – два человека. Никто им не поможет. Матильда Шапталь, художница и эксперт, возглавляет экспедицию, чтобы отобрать лучшие картины французских экспрессионистов и организовать свою выставку в пику нацистам.