Замах на Селену (Збірка) - [17]

— Іду на рибу і край.

Придбав човен і окупував плесо заміського ставу.

Микола допитувався у батька про причину такої різкої зміни попередніх планів. Але той став на диво небагатослівним і непроникним.

Штурман Петро Черес та астрофізик Маркіян Іванович також мовчали і робили вигляд, наче раптова відставка їхнього командира явище буденне і їх це не обходить.

Миколу заполонили сумніви — в польоті щось, певно сталося, такий перелом у поведінці батька може зробити тільки якась незвичайна подія. Дивує сина і така обставина: батькові колеги начебто зголосилися мовчати, а це наводить на думку, що існує якась таємниця. Микола уже декілька разів звертався до них за роз’ясненнями, але обидва були непохитними і тільки штурман якось неохоче пробурмотів:

— То була космічна авантюра! — і більше ні слова.

— Отже, — робить висновок Микола, — щось трапилося незвичайне.

Тим часом батько робить вигляд, що нічого не сталося, одначе змарнів, опустився і видно, що втратив будь-який інтерес до навколишнього світу. І Микола вирішив діяти в такий спосіб. Дирекція Астрофізичного Центру, працівником якого є і він, відгукнулась на його прохання і дозволила здійснити короткочасну експедицію на астероїд Харон.

Мета — вивчити хімічно-фізичний склад породи на всю його глибину. Одночасно пошукати — це не офіційно — сліди, як висловився Петро, космічної авантюри. Маркіян Іванович, довідавшись про підготовку до польоту, завітав до Миколи, взяв його за руку і, вивівши у двір, довірливо сказав:

— Політ облиш. Те, що я скажу, нехай буде до часу нашою таємницею.

Вони присіли на лавку.

— Харон — це не астероїд, — почав спокійно астрофізик, — а космічна лабораторія, яка працює в автоматичному режимі. Спочатку це нас не здивувало. Хіба мало нині найрізноманітніших станцій у космосі? Але спантеличило ось що. Поки мої колеги ремонтували антену, я розпочав досліджувати породу астероїда і виявив, що це є не що інше, як монолітний кристал — Комп’ютер, який акумулює інформацію, принесену із Землі тахіонами. Вони, як відомо, мають швидкість у сотні мільйонів разів більшу від світлової і приносять вісті із майбутнього.

Ти читав про ясновидицю Вангу? (Микола ствердно кивнув). В її мозку після удару блискавки змодулювалася така ж, тільки мініатюрна тахіостанція. Незряча Ванга вловлює біологічний код пацієнта і подумки через Космос зчитує інформацію про його минуле чи майбутнє. Чи не є Харон постачальником всіх форм інформації для ясновидців? Пригадай об’єм Харона, скільки біт він може вмістити як комп’ютер? Та і це ще не все. Ми виявили, що знаходячись безпосередньо на Хароні, непомітно для себе набули властивостей ясновидців. Якимось внутрішнім оком стали бачити відбиту від Землі інформацію про все, що на ній діється і буде діятися в майбутньому. Ось тут твій батько як командир і вирішив першим заглянути у свій завтрашній день.

Микола нетерпляче запитав:

— І що ви побачили?

— Те, що ми побачили, нас приголомшило своєю неймовірністю.

Микола підхопився в очікуваному напруженні.

— Ми були свідками авіаційної катастрофи! На аеробусі, що зіткнувся із транспортним літаком, був і твій батько!

— І він загинув?

— Так. Аеробус звалився на землю за 110 кілометрів від нашого космодрому.

— І коли це станеться?

— 28 серпня о чотирнадцятій п’ятнадцять. До трагедії залишилося шість місяців. Батько цю дату описав зі всіма подробицями…

— І вирішив піти на пенсію, щоб уникнути будь-яких польотів?

— Так. Але, на мою думку, це його не врятує. Та він і сам знає, що вже нічим не зарадить, хоча й кинув роботу.

— Невже нічого не можна зробити, щоб не допустити нещастя? — мало не закричав Микола.

— Певен, що ні. Тахіонний пучок приніс інформацію про катастрофу і зафіксував її на кристалі Харона задовго до здійснення події. Така структура тахіонів. Вони, певно, діють в іншому вимірі часу і повідомляють про події наперед.

— Яким чином вони це роблять?

— Тахіони набагато менші від елементарних часток, які нам уже відомі, і мають неймовірну швидкість, тому доносять інформацію про подію раніше, ніж вона здійсниться в нашому реальному житті. Так би мовити, заскакуючи наперед, приносять вісті із майбутнього.

— Тахіони не помиляються?

— Коли б не було катастрофи, не було б на Хароні про неї звістки. А раз є звістка, значить, катастрофа вже сталася, тільки ми у своєму черепашому часі її уздріємо набагато пізніше…

Микола не здається.

— А якщо б батько терміново полетів за межі сонячної системи? І зробив усе можливе, аби не повернутися на Землю до 28 серпня? Може ж бути, що тахіони діють тільки в межах Сонця?

— Бачиш, це явище досі ще не перевірене. Хоча здоровий глузд викликає сумніви…

Та Микола вже не слухає астрофізика. Він майже бігом помчав до ставу, де батько вудить рибу.

* * *

Людина має властивість сумніватися. Навіть при явній абсурдності своїх сумнівів шукає тріщину у логічному мисленні, аби за неї вчепитися і не впасти у безодню. А може? Ось це «а може!» і спонукало досвідченого астронавта прийняти ризиковане рішення. Начальство пішло назустріч, бо випадок унікальний та й авторитет космічного пронири досить високий. Йому дозволили спорядити невеличку експедицію за межі Сонячної планетної системи.