Революция 1917 года глазами современников. Том 1 (Январь-май) - [71]
Ми, українські соціал-демократи, так само, як і инчі політично-соціальні групи, посилали на Конгрес своїх виборщиків і маємо своїх представників в Парламенті організованого українства, в Центральній Раді, як мають їх по своїх Парламентах соціалісти всіх націй. 1 через це всякі закиди нам з цього приводу ми вважаємо просто нерозумінням самої справи і характеру Укр[аїнської] Центр[альної] Ради.
Дійсно, становище українських соціал-демократів не зовсім подібне до становища соціалістів инчих Парламентів. Ми ввійшли в Раду не із метою боротись там з инчими течіями, що складають її, ми ввійшли не штовхать кудись наперед весь орган, а, навпаки, стримувать його, не дозволяти виходити поза межи тої платформи, на якій всі погодились. А погодились ми для того, щоб спільними силами об’єднано домагатись здійснення тої (і тільки тої!) Платформи.
Ми знаємо, що дальші цілі у ріжних течій не однакові; знаємо, що навіть здобуття цього єдиного пункту нашої платформи у кожної течії випливає з ріжних соціально-політичних світоглядів та ідеалів; знаємо, що, здобувши, ми зараз же з спільників можемо перевернутись на запеклих ворогів.
І все ж таки ми свідомо й твердо визнаємо, що инакше ми не можемо під сей час чинити. Для нас, соціал-демократів, життя поставило руба питання: бути чи не бути нам українськими соціал-демократами, бути нам виразниками інтересів українського робітництва чи якого инчого.
Це тягне за собою инче питання: чи одріжняється українське робітництво чим-небудь від робітництва инчих націй; чи є потреба організуватись йому в окрему партію, яка має представляти його інтереси; чи суть такі окремі інтереси?
На ці всі питання ми з досвіду і партійного життя і всенаціонального повинні з чистим сумлінням сказати: так, все це єсть. І окремі інтереси єсть, і окремі завдання, і потреба окремої організації. Ми вважаємо, що задоволення національних вимог для робітництва так само необхідно, як задоволення політичних (свобода слова, спілок, зібрань), більше того, це задоволення потрібно йому не менче, як 8-годинний робочий день. Так само, як 8-годинний робочий день дає робітникові змогу легче, краще, продуктивніше розвивати свої класові сили, так само забезпечення національних прав дає змогу теж продуктивно, економно й з успіхом розвиватись політично й соціально. І тим-то нехтувати формами розвитку пролетаріата, боротись з иайлегчими способами освіти й вислову своєї волі, це боротись ч класовим рухом робітничим, шкодити всій справі соціалізме.
Ми — не вороги свого робітництва, ми плоть од плоті його, ми — передова частина його. І через те не маємо ні права, ні охоти робити йому шкоду. Навпаки, ми ставимо собі в обов’язок всіма засобами здобути для українського пролетаріата забезпечення найлегчих, найкорисніших йому форм його матеріального й духовного розвитку.
Таким забезпеченням є, на нашу думку, такий національно-політичний устрій України, в якому права української національносте не могли би бути занедбаними. А таким устроєм є тільки автономія України
І от через що ми мусіли в сей політичний момент, коли перетворюється весь лад і здобуваються усі права, не нехтувати часовою угодою з несоціал-демократичними течіями. Ми мусіли це зробити, бо піддержку ми бачили тільки у цих течій. Вони так само, як і ми, заінтересовані в досягненню сеї спільної для нас вимоги, хоч ними керують і инчі мотиви та цілі.
Ми ввійшли в Центр[альну] Раду, як в Думу, і разом з инчими групами, які домагаються того самого, що й ми, будемо боротися за свої вимоги.
Звичайно — це ані на крихту не зміняє нашої класової, соціально-політичної позиції. Ми так само, а то ще й гостріше, будемо проводити її в життя. І перший же акт Центральної Ради, який стане всупереч з цею позицією, викличе з нашого боку відповідну відповідь, яка може вилитись навіть в форму цілковитого розриву й виходу з Ради-Парламенту. Ми ввійшли в неї для допомоги досягненню наших соціалістичних ідеалів, а не на шкоду їм. Національні досягнення для нас є тільки з а с о б и, а не ціль. Шкодити цілі ради засобів нелогічно і не корисно. Нарізно йти, разом бити.
Робітнича газета («Рабочая газета»). № 24,25 апреля 1917.
Кизеветтер А.А. УРОК
Знаменательные события, происшедшие в Петрограде 20-го — 21-го апреля, не нашли себе полного отражения в газетных описаниях. Рассказы очевидцев, заслуживающих безусловного доверия, рисуют картину в высшей степени внушительную, можно сказать — величественную. Началось с демонстраций перед Мариинском дворцом, направленных против временного правительства. Но эти демонстрации с чрезвычайной быстротой были поглощены стихийным массовым народным потоком, охваченным стремлением выразить полное доверие временному правительству и оказать ему всемерную моральную поддержку. А затем весь Петроград превратился словно в одно сплошное всенародное собрание. Народные массы заливали все площади и главные улицы. Всюду шли импровизированные митинги. Со всякого сколько-нибудь удобного для того места говорили быстро сменявшие друг друга ораторы. Это не были какие-нибудь профессиональнее ораторы; говорил всякий, кто не мог молчать, говорили иногда всего по нескольку слов; но речи лились беспрерывно, подхватываемые дружными возгласами толпы. Это были речи о том, что для спасения свободы всеми должен быть признан всецело и безусловно авторитет временного правительства, что действия этого правительства одобряются мнением народа, что всякие попытки вызывания разлада и раздора в переживаемый нами момент величайшей национальной опасности сугубо вредны для свободы.
История, как известно, не терпит сослагательного наклонения. Однако любой историк в своих исследованиях обращается к альтернативной истории, когда дает оценку описываемым персонажам или событиям, реконструирует последствия исторических решений, поступков, событий, образующих альтернативу произошедшему в реальности. Тем не менее, всерьез заниматься альтернативной историей рискуют немногие серьезные историки.И все же, отечественная история предлагает богатейший материал для альтернативных исследований, ведь даже само возникновение нашего государства на бедных и холодных равнинах северо-востока Европы, да еще и с центром в ничем не примечательном городке, выглядит результатом невероятного нагромождения случайностей.
Стивен Меллер, известный американский археолог-исследователь, много лет посвятивший изучению археологических памятников и истории Египта, предлагает новый, революционный взгляд на одну из древнейших в мире культур. Книга создана на основе эксклюзивных материалов, полученных автором во время экспедиций в Египет, а также новейших расшифровок древних текстов.© S. Mehler, 2004.
Из этой книги читатель узнает, что реальная жизнь кельтских народов не менее интересна, чем мифы, которыми она обросла. А также о том, что настоящие друиды имели очень мало общего с тем образом, который сложился в массовом сознании, что в кельтских монастырях создавались выдающиеся произведения искусства, что кельты — это не один народ, а немалое число племен, объединенных общим названием, и их потомки живут сейчас в разных странах Европы, говорят на разных, хотя и в чем-то похожих языках и вряд ли ощущают свое родство с прародиной, расположенной на территории современных Австрии, Чехии и Словакии…Книга кельтолога Анны Мурадовой, кандидата филологических наук и научного сотрудника Института языкознания РАН, основана на строгих научных фактах, но при этом читается как приключенческий роман.
В преддверии Курской битвы перед ВВС Красной Армии были поставлены задачи по завоеванию полного господства в воздухе, изгнанию люфтваффе с поля боя и оказанию эффективного содействия наземным войскам в разгроме врага. Итог ожесточенных двухмесячных боев, казалось бы, однозначно свидетельствовал: поставленные перед «сталинскими соколами» цели были достигнуты, небо над Огненной Дугой осталось за советской авиацией. Однако подлинная цена этой победы, соотношение реальных потерь противоборствующих сторон долгое время оставались за рамками официальных исследований.Как дорого обошлась нам победа? Какова роль люфтваффе в срыве попытки Красной Армии окружить орловскую и харьковскую группировки вермахта? Стало ли сражение над Курской дугой переломным моментом в ходе воздушного противостояния на советско-германском фронте? На эти и на многие другие вопросы вы найдете ответы на страницах этой книги.
Классическое произведение Корнелиуса Райана, одного из самых лучших военных репортеров прошедшего столетия, рассказывает об операции «Оверлорд» – высадке союзных войск в Нормандии. Эта операция навсегда вошла в историю как день «D». Командующий мощнейшей группировкой на Западном фронте фельдмаршал Роммель потерпел сокрушительное поражение. Враждующие стороны несли огромные потери, и до сих пор трудно назвать точные цифры. Вы увидите события той ночи глазами очевидцев, узнаете, что чувствовали сами участники боев и жители оккупированных территорий.
Издание завершает публикацию всех важнейших зарубежных материалов XVII в. о восстании С. Разина, остававшихся еще не опубликованными. (Первый выпуск — «Записки иностранцев о восстании С. Разина». Л., «Наука», 1968). В сборник вошли: брошюра о восстании, изданная в Лондоне в начале 1671 г., диссертация о Разине, защищенная и изданная в Германии в 1674 г., отклики на восстание западноевропейской прессы 1670–1671 гг. и записки Кемпфера о персидском походе Разина.Материалы комментированы и сопровождены источниковедческими статьями.Издание рассчитано на широкий круг читателей: учителей, студентов аспирантов, научных работников.