Меридіани - [5]
— Струс корабля — наслідок дуже активного реагування гальмівної автоматики на незначне відхилення плазмольота від заданого курсу, — зустрів Сергія Іван Германович Новиков. — Якась мільйонна доля градуса. Але на такій швидкості і це могло закінчитися катастрофічно. А в чому справа — неясно. Сідайте, разом розберемось.
Сергій з повагою дививсь на старших друзів. Всі вони знали про свою страшну хворобу, але в хвилину ще більшої небезпеки діяли чітко і мужньо. І Сергій, як умів це лише він після подорожі до сергусіянських “куль мудрості”, відразу і повністю переключив роботу думки на всебічний аналіз показників таблиць Добробаса. Здавалося, що за корабель відповідає він один. І треба, конче треба, спішно розв’язати неабиякої складності задачу, інакше всіх чекає загибель.
Загибель? Але від чого? Від масової хвороби чи невідомої космічної небезпеки?
— Он вона! — тривожно вигукнув Добробас, вказуючи астронавтам на світлу цятку, що позначилася над чорним столом. — Це космічне тіло, якого на зоряних картах сергусіян не було!
— Зміщення з курсу у нас сталося якраз убік цієї маленької порошинки?.. — жваво втрутився Іван Германович Новиков, показуючи очима на точку в просторі, що правила за плазмоліт на моделі. — Хіба не дивно? Відстань же величезна!
— Відстань величезна, і все-таки?.. — недовірливо похитав головою Юрій Степанович Чуєв, Сергіїв дід. — На такій відстані?..
— Гадаю, що ви маєте рацію, капітане, — підтримав його Сергій. — На корабель діють сили з цього району простору. Ось тут (Сергій показав олівцем у простір моделі недалеко від поміченого космічного тіла) має бути гігантський астероїд.
Добробас здивовано поглянув туди, куди вказував Сергій, знизав плечима, нічого не сказав і мовчки задав програму обчислювальним агрегатам на визначення несподіваного гравітаційного поля. І всі дванадцять хвилин, доки напружено гули прилади, заповнюючи цифрами картку-зведення, астронавти сиділи мовчки. Кожен докладав усіх сил розуму, досвіду і знань до того, щоб розгадати причини несподіваних подій.
До астронавігаційної зайшли Курганов і Петровський. Побачивши всю раду плазмольота в глибокій задумі, вони тихо сіли в куточку залу. Та ось заклацали реле перевіряючого контрольного приладу, і на стіл перед Добробасом ліг невеличкий аркуш, густо всіяний цифрами. Від одного погляду на них Микола Іванович зблід і рвучко звівся на ноги.
— Небезпека, товариші! Ми йдемо назустріч невідомому гравітаційному полю і фактично вже перебуваємо в його полоні. Якщо ми не уповільнимо руху, не змінимо курсу, корабель просто вріжеться у невідоме небесне тіло!
— Аварійна тривога! — якомога спокійніше сказав у мікрофон Юрій Степанович Чуєв. — Всім зайняти місця за розкладом!
Сергій миттю уявив, як від цих спокійних, але страшних слів здригнулася Лан, як кинулися лікарі, щоб перенести породіллю з дитиною в амортизатор. Вірний його друг Шао Лі в цю хвилю вже зайняв пост у радіорубці і чекає нової команди…
— Приготуватися до тривалих десятикратних перевантажень при гальмуванні! — подав очікувану команду дід Юрій, і Сергій, як і всі в астронавігаційній, сів у широке крісло, натиснув аварійну кнопку, і все його тіло огорнули пружні подушки, а сидіння розвернулося спинкою в напрямі руху корабля.
— Перший імпульс! — пострілами линули команди. — Другий! Третій! Так тримати!
Ледве перемагаючи раптові приступи нудоти і головного болю, Сергій в короткі інтервали між імпульсами гальмування намагався уявити обличчя свого сина, якого він так ще й не бачив. Та все було марно! Перед очима чомусь поставали образи сергусіянських дітей, яких він бачив у школах. Потім його думки мимоволі повернулися до іншої, можливо, ще страшнішої небезпеки — хвороби на кораблі. За всіма ознаками, це була епідемія невідомого “космічного” раку, яка проникла на плазмоліт зовсім недавно, бо за даними лабораторії у більшості членів команди виявлені не розвинені пухлини, а по одному—два мікровогнища початкової стадії хвороби.
Широким півколом стоять глибокі крісла. В найближчому з них сидить у задумі головний астроном. Незвичайне помолодіння на Сергусі зробило його невпізнанним. Зникла сивина і зморшки, вицвілі колись біля телескопів очі набрали живого блиску. Це був зовсім не той Микола Іванович Добробас, старий вчений, з котрим ступав у свої перші трудові роки Сергій. І він угадував тепер постать астронома в коридорах корабля лише за одною ознакою: Микола Іванович, як і колись, трохи горбився. Потреба постійно вдивлятися в екрани приладів виробила вже невиправну звичку. Навіть тепер, під час імпульсивних гальмувань, Микола Іванович смішно підгинав коліна майже до підборіддя і “грудкою” знову втискувався в спинку крісла. Трохи далі в кріслі вільно і зручно почуває себе дід Юрій. З того часу як другий капітан корабля жартома заборонив онукові називати його дідом, Сергій потроху звик до молодості Юрія Степановича Чуєва і вбачав у ньому свого діда лише теоретично. Русявий чуб, дужа шия атлета, повновиде мужнє обличчя без єдиної зморшки — який же це дід? Кожен імпульс гальмування він сприймає у кріслі, граючи силою м’язів, мов у центрифузі.
Трое отважных решили во что бы то ни стало дойти до края земли, не страшась смертельных опасностей, уготованных им на каждом шагу. Пусть трепещут их враги, коварные колдуны и злобная нечисть, готовясь к встрече с Троими из Леса! Скажете, знакомый сюжет?Нет и еще раз НЕТ! Ведь `Трое из Леса` — это культовая книга в российской фантастике, своего рода визитная карточка Юрия Никитина, одного из самых популярных и самобытных писателей.
Мрак — оборотень и победитель богов — по случайности и незнанию стирает в Книге Бытия запись о своей кончине. Теперь его мечта — отсидеться в укромном уголке и придумать, как жить дальше. Поэтому он с радостью принимает предложение поменяться ролями с правителем маленькой сонной Барбуссии, надеясь провести две беззаботные недели во дворце. Однако судьба начинает свои пляски уже на его пороге. Покушения, тяжбы придворных, пустая казна, пограничные конфликты — вот от чего, оказывается, сбежал барбусийский тцар и вот что, как тяжело груженная телега, наезжает на хрупкую мечту Мрака.
Мрак, могучий варвар из дикого Леса, не знает равных в бюро, а кроме того, он умеет оборачиваться волком, как и легендарные невры, о которых писал Геродот. А еще он, как никто другой, умеет быть преданным и хранить любовь, ради которой он даже не страшится отправиться в подземное царство на верную погибель.
Они вышли из дремучего Леса, но слава о них уже гремит по всей Земле. Мрак, Олег и Таргитай спасли мир, а теперь по праву сильных претендуют на власть над ним. И у них есть шанс получить желаемое — ведь сам Создатель, бессмертный Род, собирает все свои творения в Долине Битвы Волхвов, чтобы выбрать того, кто будет править миром, и вручить ему Перо Власти...
Волхв Олег в отшельничестве постигает в лесу Истину. Но жестокий набег дикого племени заставляет Олега взять в руки оружие и вернуться в мир зла и насилия. Он должен привести на княжение отважного Рюрика, и в этом ему поможет странная, загадочная женщина Гульча.
Крестоносец, герой взятия Иерусалима, сэр Томас Мальтон Гислендский возвращается домой в Британию. По пути ему встречается странник, калика Олег, добредший в сарацинскую пустыню из далекой Руси, и в схватке с разбойниками спасает рыцарю жизнь. Неведомые люди начинают охоту за двумя странниками. Их интересует содержимое мешка рыцаря. Но сэр Томас — храбрый воин, да и Олег не всегда был каликой перехожим...
В книге рассказывается история главного героя, который сталкивается с различными проблемами и препятствиями на протяжении всего своего путешествия. По пути он встречает множество второстепенных персонажей, которые играют важные роли в истории. Благодаря опыту главного героя книга исследует такие темы, как любовь, потеря, надежда и стойкость. По мере того, как главный герой преодолевает свои трудности, он усваивает ценные уроки жизни и растет как личность.
В книге рассказывается история главного героя, который сталкивается с различными проблемами и препятствиями на протяжении всего своего путешествия. По пути он встречает множество второстепенных персонажей, которые играют важные роли в истории. Благодаря опыту главного героя книга исследует такие темы, как любовь, потеря, надежда и стойкость. По мере того, как главный герой преодолевает свои трудности, он усваивает ценные уроки жизни и растет как личность.
Сборник рассказов видного русского антропософа. Кроме авторского сборника «Ачи» в качестве приложения в книгу включены работа Барлена «Русские былины в свете тайноведения» и воспоминания о встречах с Барленом В. Маричева.
В книге рассказывается история главного героя, который сталкивается с различными проблемами и препятствиями на протяжении всего своего путешествия. По пути он встречает множество второстепенных персонажей, которые играют важные роли в истории. Благодаря опыту главного героя книга исследует такие темы, как любовь, потеря, надежда и стойкость. По мере того, как главный герой преодолевает свои трудности, он усваивает ценные уроки жизни и растет как личность.
НФ очерк из рубрики «Окно в будущее».Из журнала «Техника — Молодежи» № 11, 1954 г.
В книге рассказывается история главного героя, который сталкивается с различными проблемами и препятствиями на протяжении всего своего путешествия. По пути он встречает множество второстепенных персонажей, которые играют важные роли в истории. Благодаря опыту главного героя книга исследует такие темы, как любовь, потеря, надежда и стойкость. По мере того, как главный герой преодолевает свои трудности, он усваивает ценные уроки жизни и растет как личность.