Без права на реабилитацию. Т. 2 - [33]
Фашистські по суті імперіалістичні наміри українських націоналістів знаходять відображення у своєрідній психологічній атмосфері, характерній для ОУН. Ось спогади учасника УПА: «Буде війна» — цими словами взаємно віталися повстанці, зустрічаючи друзів...» [3].
Навіть через лічені роки після закінчення війни, яка завдала українському народу стільки горя, провідний ідеолог і публіцист УПА П.Полтава в статті «Підготовка третьої світової війни та завдання українського народу», чітко усвідомлюючи можливі втрати України, не вважає за необхідне приховувати бажання цієї війни, намагаючись лише замаскувати його посиланням на волю народу: «...український народ не є проти цієї війни, він на неї чекає» [4].
А один з провідників ОУН. Ст. Ленкавський у 1948 році наголошував: «Нам по суті треба наслідувати фашистсько-гітлерівські методи».
Ми вибірково навели лише деякі з багатьох свідчень такого роду. Але й цього достатньо, щоб дійти висновку, що український інтегральний націоналізм є фашизмом. Цей висновок робить і авторитетний історик Іван Лисяк-Рудницький. Він називав «інтегралів» непатріотами, «бандеро-націоналістичними головорізами», які «опановані божевільною жадобою влади і хотять не просто незалежної України, але тільки таку українську державу, що в ній п. Бандера виконував би роль самовладного диктатора, ОУН(р) — роль безконтрольної моно-партії «ордену», а «служба безпеки» — функцію рідного НКВД». І. Лисяк-Рудницький висловлював «надію й гаряче бажання, що українське громадянство зуміє перебороти божевілля тоталістичного націоналізму», бо якщо хоч на деякий час їх допустити до проводу, то «бандеро-націоналісти втягнули б неминуче в ганьбу й катастрофу всю нашу національну справу» [5].
На жаль, так тоді і сталося і може повторитись.
Красномовною є спроба одного з шефів СБ ОУН Миколи Лебедя дати власну інтерпретацію здійсненого ОУН злочинного плану винищення польського населення, жертвами якого стали десятки тисяч цивільних осіб: «УПА пробувала втягнути поляків до спільної боротьби проти німців і більшовиків. Коли ж це не дало жодного успіху, УПА дала польському населенню наказ опустити українські терени Волині і Полісся» [6]. Отакої! Знищення десятків тисяч людей, за Лебедем, — це просто наказ «опустити українські терени».
...У зв’язку з цим не можна ще раз не звернутися до вказаної широко документованої праці Віктора Поліщука, який занепокоєно свідчить, що «сама ОУН ніколи не визнала свою вину за скоєні злочини» [7].
І справедливим видається зауваження автора, що фашизм засуджено німцями, італійцями, іспанцями, португальцями, але у певних сил в Україні провідною ідеологією націоналістичного руху продовжує залишатися інтегральний націоналізм.
Справедливість такого висновку підтверджують і факти українського сьогодення. Ось лише два приклади. 1992 року Спілка Української Молоді (СУМ) видає працю Дмитра Донцова «Росія чи Європа?». У передмові наводяться роздуми автора. Що українець — то «Гомо Европеус», а росіянин — то варвар, «Г омо Азіатікус», подається заклик — «За Київ і Христа проти Москви і антихриста!». І тут же видавці СУМ — пишуть: «Ім’я та творчість Д.Донцова залишаються для нас не лише історією, але й маяком сучасності і дороговказом на майбутнє» [8].
Приклад другий. Газета УНА-УНСО «Наша справа» (№3–1997.
— 17 січня) з гаслом «Сила; порядок, добробут!», статтями про Я.Стецька, героїзм ОУН-УПА й оголошенням про наступний закритий семінар «для старших офіцерів ЗСУ, МВС, НГУ, ПВ, СБУ» з темою «Війни XXI століття» і головною доповіддю «Від війни як глобального протистояння, до війни як інтенсивної терористичної кампанії».
...З усього сказаного випливає один висновок: реабілітація ОУН, УПА означала б реабілітацію фашизму, який є реальною небезпекою і сьогодні, і в майбутньому. Вони, ОУН-УПА, можуть бути лише прощені. Й то тільки тоді, коли самі визнають свою вину, засудять свої злочини.
Так ставить цю проблему чесний українець В.Поліщук (С. 12, 13, 14 та ін.). Так давно вже її поставили ветерани Великої Вітчизняної війни України, коли ще в 1994 році в ім’я миру та злагоди в державі запропонували колишнім воякам ОУН-УПА засудити бандерівщину та її злочини [9].
1. Обвиняет земля. ОУН.. — Сб. док. и мат. — М.: Универсум, 1991. — С.23–27.
2. Сповідь українця. — Донецьк, 1996. — С. 82.
3. Борець Ю. У вирі боротьби. Спогади учасника повстанської боротьби (1941–1948). — К., 1993. — С. 49.
4. Літопис УПА. — Торонто — Львів, Т. 10. — С. 364.
5. Історичні есе. — К.: Основи, 1994. Т. 2. — С.279, 282, 283.
6. Лебедь М. УПА. — Дрогобич, 1993. — С.53.
7. Поліщук В. цит. праця. — С. 12.
8. Донців Д. Росія чи Європа. — 1992. — С. 3–5.
9. Голос України. — 1994. — 12 жовтня.
Шелюг М.
Чи підлягають реабілітації ОУН-УПА?
Останнім часом при підтримці окремих законодавців, урядовців науковців, різних посадових осіб та засобів масової інформації все нахабніше відроджується і розповсюджується націоналістична ідеологія, суспільна психологія і політика.
Колишніх агентів німецької військової розвідки (абверу), гестапо, спецслужб інших іноземних держав, організаторів злочинів проти миру і людяності, катів і вбивць українського народу підносять до рангу «національних героїв» України.
Согласно Encyclopedia Britannica, нацизм — это немецкая разновидность фашизма, а ОУН — его украинская разновидность.[1]Украинский нацизм — это радикальное, крайне правое политическое течение, которое под видом инегрального, «воюющего национализма» добивается подчинения народов Украины воле самозванного «проводника», фюрера.Фашизм, нацизм, украинский интегральный национализм, провозглашая интересы нации превыше всего, подчиняют интересы отдельных людей и добиваются некритического восхваления войны и насилия, а люди и нация просто попадают во власть самозванного «проводника», фюрера.
На основе источников, хранящихся в спец архивах, в монографии раскрывается природная общность украинского национализма и германского фашизма, показаны мотивы и внутренняя логика предательства оуновцами украинского народа, их коллаборационистский характер в годы Второй мировой войны, а затем и превращение в «пятую колонну» глобалистов (США и стран НАТО) по разрушению Советского Союза и славянской (православной) цивилизации.Авторы выражают признательность товарищам Зазулину Н.В., Короткину Ю.Г., Крамаренко В.В., Лодяному В.В., Олейнику А.И., Петрову Ю.В., Ткачуку A.B.
Книга является ответом на националистическую интерпретацию истории ОУН и УПА, представленную в виде итогового документа рабочей группы правительственной комиссии, возглавляемой проф. Кульчицким С. В. В сборник вошли публикации историков, философов и юристов, в которых дается разносторонняя оценка деятельности ОУН и УПА.
21 мая 1980 года исполняется 100 лет со дня рождения замечательного румынского поэта, прозаика, публициста Тудора Аргези. По решению ЮНЕСКО эта дата будет широко отмечена. Писатель Феодосий Видрашку знакомит читателя с жизнью и творчеством славного сына Румынии.
В этой книге рассказывается о жизни и деятельности виднейшего борца за свободную демократическую Румынию доктора Петру Грозы. Крупный помещик, владелец огромного состояния, широко образованный человек, доктор Петру Гроза в зрелом возрасте порывает с реакционным режимом буржуазной Румынии, отказывается от своего богатства и возглавляет крупнейшую крестьянскую организацию «Фронт земледельцев». В тесном союзе с коммунистами он боролся против фашистского режима в Румынии, возглавил первое в истории страны демократическое правительство.
В книге рассказывается история главного героя, который сталкивается с различными проблемами и препятствиями на протяжении всего своего путешествия. По пути он встречает множество второстепенных персонажей, которые играют важные роли в истории. Благодаря опыту главного героя книга исследует такие темы, как любовь, потеря, надежда и стойкость. По мере того, как главный герой преодолевает свои трудности, он усваивает ценные уроки жизни и растет как личность.
Лина Кавальери (1874-1944) – божественная итальянка, каноническая красавица и блистательная оперная певица, знаменитая звезда Прекрасной эпохи, ее называли «самой красивой женщиной в мире». Книга состоит из двух частей. Первая часть – это мемуары оперной дивы, где она попыталась рассказать «правду о себе». Во второй части собраны старинные рецепты натуральных средств по уходу за внешностью, которые она использовала в своем парижском салоне красоты, и ее простые, безопасные и эффективные рекомендации по сохранению молодости и привлекательности. На русском языке издается впервые. В формате PDF A4 сохранен издательский макет книги.
Повествование описывает жизнь Джованны I, которая в течение полувека поддерживала благосостояние и стабильность королевства Неаполя. Сие повествование является продуктом скрупулезного исследования документов, заметок, писем 13-15 веков, гарантирующих подлинность исторических событий и описываемых в них мельчайших подробностей, дабы имя мудрой королевы Неаполя вошло в историю так, как оно того и заслуживает. Книга является историко-приключенческим романом, но кроме описания захватывающих событий, присущих этому жанру, можно найти элементы философии, детектива, мистики, приправленные тонким юмором автора, оживляющим историческую аккуратность и расширяющим круг потенциальных читателей. В формате PDF A4 сохранен издательский макет.
В этой книге рассказано о некоторых первых агентах «Искры», их жизни и деятельности до той поры, пока газетой руководил В. И. Ленин. После выхода № 52 «Искра» перестала быть ленинской, ею завладели меньшевики. Твердые искровцы-ленинцы сложили с себя полномочия агентов. Им стало не по пути с оппортунистической газетой. Они остались верными до конца идеям ленинской «Искры».