Эти сухие цифры говорят о многом, но чтобы полнее понять сложившуюся ситуацию, мы предлагаем читателям интервью заместителя командующего Воздушными силами по авиации, начальника авиации генерал-майора Юрия Синенко, которое он дал в апреле этого года корреспонденту газеты Министерства обороны Украины «Народна армiа» Андрею Яцику (дается на языке оригинала).
– Перш за все слід відзначити, що, за результатами 2005 року, сталося чимало позитивного в плані підготовки льотного складу та підтримання справності авіаційної техніки. Одним із головних його здобутків було виконання плану бойової підготовки в межах виділених матеріально-технічних засобів, причому без жодних аварій і катастроф. Упродовж цього періоду ми змогли закласти серйозний фундамент для подальшого удосконалення бойової підготовки.
А вже нинішнього року ми подвоїли кількість екіпажів, які входять до складу Об'єднаних сил швидкого реагування. Зараз для нас головне – підтримання рівня льотного складу в системі протиповітряної оборони, виконання заходів зі застосування ударної і транспортної авіації. Таким чином, 2006 рік буде більш змістовним, а значить – і більш складним.
Уже на початку січня мали необхідну кількість пально-мастильних матеріалів, які дозволили збільшити інтенсивність польотів порівняно з аналогічним періодом
минулого року. Як наслідок – суттєво зросла кількість льотних змін, а наші льотчики зараз мають у півтора-два рази вищий наліт, ніж на початку 2005-го. Наприклад, середній наліт на екіпажі ОСШР сьогодні 16-18 годин, а для решти – майже 7 годин.
Але сьогодні перед військовою авіацією поставлено завдання не лише збільшити кількісні показники, а й підвищити якість завдань з бойової підготовки. Це стосується роботи на полігонах, несення бойового чергування тощо. До польотів, як я вже казав, буде залучена більша кількість екіпажів. На поточний рік ми спланували виконання повітряних стрільб винищувальною авіацією не лише вдень (як було торік), а й уночі. Подібного, до речі, ми не робили років п'ятнадцять… Такі ж завдання стоятимуть і перед бомбардувальною, штурмовою, транспортною авіацією.
Почавши торік, ми продовжуємо підготовку льотчиків на класність. Завдяки цьому у нас суттєво побільшало військових льотчиків І і II класу. Зросла й кількість тих фа-
хівців, які здатні сьогодні виконувати завдання у найскладніших метеоумовах. Зараз більшість екіпажів авіаційних з'єднань літають як удень, так і вночі. Поступово ми робитимемо дедалі більший наголос на удосконалення професійної майстерності саме молодих кадрів. Для цього маємо достатньо досвідчених і добре підготовлених інструкторів, які зможуть виховати надійну зміну.
– Скажіть, чи вистачить пального для виконання усього комплексу заходів бойового навчання цього року?
– На жаль, проблема з ним у нас була завжди. Дива не сталося і тепер. Хоча, як я казав, на початку року ми мали певну кількість авіаційного гасу для того, аби успішно приступити до польотів. Зараз його запаси вичерпуються, що, на жаль, може спричинити зменшення кількості льотних змін. Тож вже оголошений тендер на придбання нової партії ПММ.
Сьогодні керівництвом Міноборони України, Генерального штабу ЗС України робиться все можливе, аби забезпечення відбувалося згідно із заявленими потребами. Принаймні відповідні кошти для цього вже маємо. Але проблема не стільки в їх наявності, скільки у відсутності необхідної кількості самого пального в Україні. Проте, на мій погляд, ця проблема буде своєчасно вирішена.
– Минулого року через відсутність того ж пального не літали курсанти 3 курсу Харківського університету Повітряних Сил. Чи повториться подібне у 2006-му?
– На жаль, ця проблема поки що залишається. Фінансування навчання курсантів відбувається з іншої бюджетної програми, на яку кошти в повному обсязі не надійшли. Проте командування Повітряних Сил переконане, що найближчим часом необхідна кількість палива буде завезена на аеродром у Чугуєві, і курсанти старших курсів вже цього місяця зможуть приступити до польотів на літаках Л-39, Ан-26, вертольотах Мі-8. Другокурсники, як і раніше, літатимуть на Як-52 і Мі-2.
Звичайно, для нинішніх четвертокурсників, які мало літали минулого року, навчальна програма буде набагато інтенсивнішою. Вони отримають максимальний наліт – не менше 90 годин. В іншому ж разі, як на мене, перенавчання випускників з нальотом 45-50 годин на бойові літаки є просто недоцільним.
– Яка доля випускників 2005 року? Чи змогли вони вже освоїти бойові літаки?
– Це питання дуже важливе для командування Повітряних Сил ЗС України, і ми постійно тримаємо його на контролі. Слід сказати, що всі молоді лейтенанти- випускники пройшли відповідну теоретичну перепідготовку в 33-му навчальному центрі в Миколаєві, а сьогодні продовжують службу в своїх частинах.
Проте далеко не всі з них змогли піднятися в небо. На жаль, дехто не зможе зробити це і нинішнього року. Адже сьогодні літають лише конкретно визначені екіпажі, які входять до складу Об'єднаних сил швидкого реагування. А частина випускників так і не потрапила до цієї категорії. Та, наголошую, це не закономірність. І тут не все так безнадійно. Ми практикуємо індивідуальний підхід, який дозволяє у межах встановлених норм за рахунок більш підготовлених льотчиків дати наліт молодим пілотам.
