Русь нерусская: как зарождалась «рідна» мова [заметки]
1
Еще до революции вышли посвященные проблеме украинского языка работы А. С. Будиловича, П. А. Кулаковского, Т. Д. Флоринского.
2
Цит. по: Краснюк М. Религиозно-философские воззрения Сковороды // Вера и разум. — 1901. — № 16. — С. 132.
3
Толочко П. П. Древняя Русь. Очерки социально-политической истории. — К., 1987.-С. 186.
4
Цит. по: Огієнко /.Українська літературна мова XVI-ro ст. і український крехівський апостол. — Варшава, 1930. — Т.1. — С 469.
5
Следует отметить, что названия «Малая Русь», «Малороссия» не являются чем-то оскорбительным, как это утверждает современная пропаганда. Употреблявшиеся сначала константинопольскими патриархами, а затем и в официальных актахгалицко-волынских князей, казацких гетманов, эти вошедшие в научную литературу названия обозначали территорию первоначального обитания русских племен, по аналогии с названиями «Малая Греция» — место зарождения греческой цивилизации и «Великая Греция» — острова, на которые греки расселились позднее; «Малая Польша» — родина польской нации и «Великая Польша» — места дальнейшего расселения поляков; «Малая Армения» и «Великая Армения» и т. д.
6
Библиотека иностранных писателей о России. — СПб., 1836. — Т.1. — С.20.
7
Архив историко-юридических сведений, относящихся до России. — М., 1855.-КН.2.-С.286.
8
Павлищев И. М. Польская анархия при Яне Казимире и война за Украину. — СПб., 1887. — Т.2. — С. 286.
9
Кулиш П. А. Об отношении малороссийской словесности к общерусской (Эпилог к «Черной раде») // Куліш П. О. Твори. — К., 1989. — Т.2. — С.459.
10
Цит. по: Флоринский Т. Малорусский язык и «украіно-руський» литературный сепаратизм. — СПб., 1900. — С.46.
11
Ульянов И. М. Русское и великорусское // Этнографическое обозрение. -1996.-№ 6.-С.142.
12
Нечуй-Левицький І. С. Зібрання творів. — К., 1968. — Т.10. — С. 355.
13
Антонович М. Історія України. — Прага, 1942. — Т.4. — С. 9.
14
Гогоцкий С. С. Украйнофильство с его затеями о двухтекстовых учебниках. — Почаев, 1881. — С. 40.
15
Там же. — С. 18.
16
Там же. — С. 14.
17
Там же. — С.68–69.
18
Довбищенко Я. Михайло Драгоманов // Пам'яті Михайла Драгоманова. — Х.,1920. — С. 10.
19
Плевако М. Григорій Квітка-Основ'яненко // Наше минуле. — 1918. -№ 2.-С. 13.
20
Костомаров И. М. Малорусская литература // Науково-публіцистичні і полемічні писання Костомарова. — Б. м., 1928. — С 241.
21
Кулиш П. А. Обзор украинской словесности // Основа. — 1861. — № 1. -С. 244, 246,247.
22
Цит по: Шамрай А. Харківські поети 30–40 років XIX століття. — X., 1930.-С 67.
23
Цит. по: Коряк В. Нарис історії української літератури. — X., 1929. — Т. 2. -С 320.
24
Квітка-Основ'яненко Г. Ф. Твори. — К., 1957. — Т. 5. — С 531.
25
Шевченко Тарас. Твори — К., 1971. — Т. 5. — С12.
26
Там же. — С 73.
27
Скрипник М. Підсумки «літературної дискусії» // Більшовик України. -1926. -№ 1. — С 31.
28
Флоринский Т. Малорусский язык… — С. 7–8.
29
Будилович А. К вопросу о литературном языке Юго-Западной Руси. — Юрьев, 1900. — С. 14.
30
Чалый М. Иван Максимович Сошенко. — К., 1877. — С. 65.
31
Бутенко И. Что должен знать каждый об украинцах // Украина — это Русь. — СПб., 2000.-С. 169.
32
Щеголев С. Н. Украинское движение как современный этап южнорусского сепаратизма. — К., 1912. — С. 50–51.
33
Студинський К. Епізоди боротьби за українство в 1863 р.// Ювілейний збірник на пошану академіка Михайла Сергієвича Грушевського. — К.,1928.-Т.2.-С.521–522.
34
Ульянов И. М. Происхождение украинского сепаратизма. — М., 1996. -С. 191.
35
Перевод П. А. Кулиша на украинский язык Манифеста 19 февраля 1861 года и Положения о крестьянах// Киевская старина. — 1905. — Кн. 2. — С. 327.
36
Цит. по: Лемке М. Эпоха цензурных реформ 1859–1865 гг. — Спб.,1904.-С. 302–303.
37
Гогоцкий С. С. Украйнофильство с его затеями о двухтекстовых учебниках. — Почаев, 1881. — С. 37.
38
Переписка М. Драгоманова з В. Навроцьким // За сто літ. — 1927. — Кн. 1.-С. 102.
39
Вовк Хв. Де-що й з моїх австро-руських споминок // Привіт Іванови Франкови в сороклітє його письменської праці 1874–1914: Літературно-науковий збірник. — Львів, 1916. — С 151.
40
Комаров AM. Украинский язык, фольклор и литература в русском обществе начала XIX века //Ученые записки ЛГУ. — 1939. — № 47. — С. 153.
41
Уманец Ф. М. Вырождение Польши. — Спб.,1872. С — LXXVIII.
42
>Одним из непосредственных поводов к запрету явилось издание украинофилами тенденциозного перевода повести Н. В. Гоголя «Тарас Бульба», где слова «Россия», «русская земля», «русский» были заменены на «Украина» «украинская земля» «украинский» и даже слово «православие» оказалось замененным на «украинская православная вера».
43
Савченко Ф. Заборона українства 1876 p. — Х.-К., 1930. — С. 379.
44
Цит. по: Громада. Українська збірка, впорядкована Михайлом Драгомановим. — Женева, 1878. — С 150.
45
Гогоцкий С. С. Украйнофильство с его затеями… — С. 29.
46
Антонович Д. Триста років українського театру. 1619–1919. — Прага, 1925. — С. 131–132. 17.
47
Там же. — С. 117.
48
Коряк В. Нарис історії української літератури. — X., 1929. — Т. 2. — С. 220.
49
Козуб С. Леонід Глібов і царська цензура//Життя й революція. — 1930. — № 2. — С 170.
50
Громада. Українська збірка… — С 246–247.
51
Там же. — С.238.
52
Стебницкий П. Очерк развития действующего цензурного режима в отношении малорусской письменности // Наука і культура. — 1993. — Вип. 26–27. — С. 103.
53
Антонович Д. Триста років… — С. 123.
54
Огоновський Ом. Исторія литературы рускои. Львов, 1889. — Ч. 2. -С. 139.
55
Ефремов С. В тісних рямцях. Українська книга в 1798–1916 pp. — К., 1926. — С. 17.
56
Там же. — С. 20.
57
Нечуй-Левицький I. C. Зібрання творів. К., 1968. — Т. 10. — С. 404.
58
Грінченкова М., Верзилів А. Чернігівська українська громада. Спогади // Чернігів і північне лівобережжя. Огляди, розвідки, матеріяли. — Б.м., 1928. -С 481.
59
Там же. — С. 478.
60
Багалій Д. Й. Автобіографія // Юбілейний збірник на пошану академика Дмитра Ивановича Багалія з нагоди сімдесятої річниці життя та п'ядесятих роковин наукової діяльности. — К., 1927. — С119.
61
Там же.
62
Липа Ю. Велетенське завдання. Св. Письмо рідною мовою // Рідна мова. — 1939. — № 2. — С 51.
63
Л.С. Додаток до роботи Т. Зіньківського «Штунда, українська раціоналістична секта»//Писання Трохима Зіньківського. Львів, 1896. — Кн.2. — С275.
64
Рецензії на шкільні підручники, які розглянуті в спеціяльних комісіях при міністерстві освіти до 1 липня 1918 р. — К., 1918. — Вип. 1. — С 44–45.
65
Дурдуківський В. Педагогічна діяльність Б. Грінченка. — Б.м., б.д. (оттиск).-С 59–60.
66
Громада. Українська збірка… — С194.
67
Цит. по: Коряк В. Нарис історії… — Т. 2. — С 265–266.
68
Громада. Українська збірка… — С 248.
69
Коряк В. Нарис історії… — Т. 2. — С 322.
70
Там же. — С. 319.
71
Яворський М. Емський акт 1876 р.//Яворський М.На історичному фронті: Збірка статтів. — Б.м. 1929. -ТІ. — С 94.
72
Грушевський М. С Спомини // Київ. — 1988. — № 9. — С140.
73
Там же//Київ. — 1988. — № 12. — С. 133.
74
Костомаров И. М. Малорусская литература // Науково-публіцистичні і полемічні писання Костомарова. — Б.м., 1928. — С 67.
75
Цит. по: Флоринский Т. Малорусский язык и «украіно-руський» литературный сепаратизм. — СПб., 1900. — С. 67.
76
Дорошенко Д. Народная украинская литература. — Спб., 1904. — С. 3
77
Сомневающиеся могут открыть хотя бы собрание сочинений того же Панаса Мирного и посмотреть, на каком языке переписывался он со своими детьми. А также почитать опубликованные черновики писателя, чтобы убедиться, на каком языке составлял он планы своих украиноязычных произведении.
78
Коряк В. Нарис історії… — Т. 2. — С. 263–264.
79
Цит. по: Стріха М. Українська мова // Сучасність. — 1997. — № 12. — С. 107.
80
Цит. по: Скрипник И. О. Національне відродження в сучасних капіталістичних державах на прикладі Закарпатської України // Прапор марксизму. — 1928. — № 1. — С 213.
81
Антоневич Н. И. Наше нынешнее положение (Эпизоды из новейшей истории). — Львов, 1907. — С. 28.
82
Демкович-Добрянський М. Українсько-польські стосунки у XIX сторіччі. — Мюнхен, 1969. — С. 36–37.
83
Современные «национально сознательные» авторы старательно пытаются записать Шашкевича, Головацкого и Вагилевича в активисты украинского движения и умалчивают о русской позиции этих деятелей, которая, однако, была столь очевидной, что современники даже называли их «николаевцами», сторонниками российского императора Николая I.
84
Алабин П. Четыре войны. Походные записки в 1849, 1853, 1854–1856, 1877–1878 годах. — Самара, 1888. — Ч. 1. — С. 15, 25–26.
85
Цит. по: Макара М., Чаварга І. Росіяни в Карпатах // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Історія. — 1998. — Вип. 2. — С 86.
86
Гнатюк В. Національне відродження австро-угорських українців (1772–1880 роки). — Відень, 1916. — С 44.
87
Филевич И. И. Вопрос о двух русских народностях и «Киевская старина» // Научно-литературный сборник. Повременное издание «Галицко-русской матицы». — 1902. — Т. 2, Кн. 4. — С. 156.
88
Гнатюк В. Національне відродження… — С. 45.
89
Головацкий Я. Ф. Об отношениях галицких русинов к соседям // Основа. — 1862. — № 5. — С. 62–63.
90
Площанский В. Из истории Галицкой Руси 1882 г. — Вильна, 1892. — С. 31.
91
Свистун Ф. Прикарпатская Русь под владением Австрии. — Львов, 1896.-4.2.-С.40.
92
Проект политической программы для Руси австрийской. Львов, 1871 // www.ukrstor.com.
93
Свистун Ф. Прикарпатская Русь… — Ч. 2. — С. 270.
94
Щеголев С. Н. Украинское движение как современный этап южнорусского сепаратизма. — К., 1912. — С. 83.
95
Цит. по: Макарчук С. А. Энтосоциальное развитие и национальные отношения на западноукраинских землях в период империализма. — Львов, 1983.-С. 109.
96
Добрянский A. M. О современном религиозно-политическом положении Австро-Угорской Руси. — М., 1885. — С. 11–12.
97
Флоринский Т. Малорусский язык и «украіно-руський» литературный сепаратизм. — СПб., 1900. — С. 113.
98
Цит. по: Мончаловский О. А. Литературное и политическое украинофильство. Львов, 1898 // www.ukrstor.com.
99
Галицкая Русь в европейской политике. — Львов, 1886. — С. 116–117.
100
Цит. по: Устиянович К. Н. Галицко-русский сепаратизм // Научно-литературный сборник. Повременное издание «Галицко-русской матицы». -1904. — Кн. 3. — С. 67.
101
Отметим, что «изобретение» отдельного «украинского языка» вовсе не было чем-то из ряда вон выходящим. Когда немцы принялись германизировать захваченную ими Силезию, они начали с гонений на польский литературный язык и с создания на основе местных народных говоров отдельного «силезского языка». Точно также после захвата Австро-Венгрией Боснии австрийские правящие круги пытались отделить в национальном отношении боснийских сербов от сербов в самой Сербии и стимулировали создание «боснийского языка», отдельного от сербского. Украинский языковой проект не был ни первым, ни последним, а только самым далеко зашедшим.
102
Мончаловский О. А. Литературное и политическое…
103
Дикий А. Неизвращенная история Украины-Руси. Нью-Йорк, 1961 — Т. 2 // www.ukrstor.com.
104
Там же. — С. 117.
105
Свистун Ф. Прикарпатская Русь… — Ч. 2 — С. 441.
106
Там же. — С. 278–279.
107
Корнієнко Н. П. Боротьба І. Франка за чистоту української літературної мови // Мовознавство. — 1955. — Т. 13. — С. 91–93,100; П. К. Язикові та стилістичні поправки Франка в тексті літературно-критичної студії «Темне царство»//Літературний архів. — 1931. — Кн. 1. — С 119–129.
108
Корнієнко Н.П. Боротьба І. Франка… — С 89.
109
П.К. «Язикові та стилістичні» поправки… — С 129.
110
См., например, Щеголев С. Н. Украинское движение как современный этап южнорусского сепаратизма. — К., 1912. — С. 143–152.
111
К тому времени сама Академия Наук давно уже не была чисто научным учреждением. Политические соображения там часто доминировали над интересами науки. Достаточно вспомнить неизбрание в академики великого ученого, но «реакционера», монархиста по убеждениям Д. И. Менделеева или избрание в «почетные академики», безусловно, талантливого, но все же необразованного Максима Горького.
112
Цит. по: Потоцкий О. Сторінки минулого. Варшава, 1933. — 4.2. — С. 379–381.
113
Тищенко-Сірий Ю. Перші наддніпрянські українські масові політичні газети. — Нью-Йорк, 1952. — С 4–5.
114
Там же. — С 5.
115
Там же. — С 6.
116
Єреміїв М. За лаштунками Центральної Ради (Сторінки зі спогадів) // Український історик. — 1968. — № 1–4. — С 95.
117
Цит. по: Грінченко Б. Тяжким шляхом (Про українську пресу). — К., 1912. -С 52.
118
Сніп. — 1912. — Від 18(31) березня.
119
Дорошкевич О. Естет і поміщик//Життя й революція. — 1925. — № 11. -С 66.
120
Довгань К. «На давніх позиціях» (Про сучасну українську літературну мову) //Життя й революція. — 1925. — № 11. — С 50.
121
Цит. по: Сумцов М. Ф. Начерк розвитку української літературної мови. — X., 1918. — С 9.
122
Записка по вопросу о цензуре книг на малороссийском языке. — X., 1905. — С. 2, 8.
123
Драгоманов М. Л. Література російська, великоруська, українська і галицька. // Драгоманов М. П. Літературно-публіцистичні твори. — К., 1970. — Т І. — С 186–187.
124
Там же. — С. 188.
125
Там же. — С 137.
126
Хроніка і бібліографія // Літературно-науковий вісник. — 1901. — № 3. — С. 227–228.
127
Баштовий И. (Нечуй-Левицкий И. С.) Украинство на літературних позвах з Московщиною. — Львов, 1891. — С. 16.
128
Там же.
129
Там же. — С 17.
130
Там же. — С 17–18.
131
Флоринский Т. Малорусский язык и «украіно-руський» литературный сепаратизм. — СПб., 1900. — С. 51–52.
132
Нечуй-Левицький І.С. Зібрання творів. — К., 1968. — Т. 10. — С 296.
133
Там же. — С 339–340.
134
Там же. — С 430.
135
Там же. — С 311, 316–318, 321–323, 337, 418–421.
136
Там же. — С 440.
137
Там же. — С 337.
138
Там же. — С 440.
139
Там же. — С 426–427.
140
Там же. — С 132.
141
Там же. — С 461.
142
Там же. — С 464.
143
Нечуй-Левицький І.С. Сьогочасна часописна мова на Україні//Україна. — 1907. — № 2. — С 205.
144
Нечуй-Левицький І.С. Криве дзеркало української мови. — К., 1912. — С 26.
145
Нечуй-Левицький І.С. Сьогочасна часописна мова на Україні. // Україна. — 1907. — № 1–3; Нечуй-Левицький І.С. Криве дзеркало української мови. К.,1912.
146
Нечуй-Левицький І.С. Сьогочасна часописна мова на Україні // Україна. — 1907. — № 2. — С 197.
147
Там же // Україна. — 1907. — № 1. — С 25.
148
Нечуй-Левицький І.С. Криве дзеркало української мови. — К., 1912. — С 7.
149
Там же. — С 44.
150
Там же. — С 16.
151
Там же. — С 48.
152
Там же. — С 88.
153
Там же. — С 63.
154
Там же. — С 65.
155
Нечуй-Левицький І.С. Сьогочасна часописна мова… // Україна. — 1907. -№ 1. — С 40.
156
Там же. // Україна. — 1907. — № 2. — С 211.
157
Нечуй-Левицький І.С. Зібрання творів. — К., 1968. — Т. 10. — С 468–469.
158
Там же. — С 472.
159
Там же. — С 480.
160
Там же. — С. 481–483.
161
Коцюбинський М. Твори. — К., 1956. — Т. 3. — С. 108.
162
Следует заметить, что к тому времени в произведениях М. М. Коцюбинского оставалось сравнительно немного «русизмов». Дело в том, что еще в начале своей литературной деятельности Михаил Михайлович попал под влияние некоего Ц. Неймана, жителя Винницы и активиста польского движения. Нейман стал первым оценщиком творчества молодого писателя и принялся «чистить» язык его произведений от русского влияния, призывая Коцюбинского «не калічити святу нашу мову». Влияние этого местечкового любителя «рідной мовы» сказалось на всем последующем творчестве будущего классика.
163
Паламарчук Л. С. Спостереження над авторськими лексико-синонімічними замінами в текстах художніх творів М. Коцюбинського // Мовознавство. — 1955. — Т. 13. — С. 110.
164
Козуб С. До початків літературної творчости Коцюбинського // Коцюбинський: Збірка статей. — Х.-К., 1931. — Т. 1. — С 229.
165
Цит. по: Кримський А. Українська мова, звідкіля вона взялася і як розвивалася // Шахматов О., Кримський А. Нариси з історії української мови та хрестоматія з пам'ятників письменської старо-українщини XI–XVIII вв. — К., 1924. — С 121.
166
Там же. — С. 120–121.
167
Пчілка О. Наша нова літературна мова // Рідний край. — 1909. — № 3.
168
Королів-Старий В.«Розмови про мову» // Рідна мова. — 1939. — № 7–8. — С.291.
169
В.Ст. Українська політика //Дзвін: Збірник. — К., 1907. — С 239.
170
Мацюк ГЛ., Панько Т.І. Питання української наукової мови в системі поглядів М. Грушевського // Мовознавство. — 1991. — № 6. — С 5.
171
Животко А. Історія української преси. — Мюнхен, 1989–90. — С191.
172
Нечуй-Левицький І.С. Зібрання творів. — К., 1968. — Т. 10. — С 488–489.
173
Грушевський М. Про українську мову й українську справу. — К., 1907. -С 8.
174
Пачовський М. Літературна мова на Україні // Україна. — 1907. — № 4. — С 63.
175
Гнатюк В. В справі нашої літературної мови // Діло. — 1913. — Від 25 марта.
176
Гнатюк В. В справі нашої літературної мови // Діло. — 1913. — Від 27 марта.
177
Гнатюк В. В справі нашої літературної мови // Діло. — 1913. — Від 28 марта.
178
Там же.
179
Гнатюк В. В справі нашої літературної мови // Діло. — 1913. — Від 25 марта.
180
Левицький М. Де-що до справи про вкраїнську письменницьку мову // Літературно-науковий вісник. — 1909. — № 8. — С 239.
181
Там же.
182
Там же. — С. 250.
183
Там же. — С 248.
184
Там же. — С 239.
185
Там же. — С 251.
186
Там же. — С 240.
187
Там же. — С 241.
188
Там же. — С 243.
189
Там же. — С. 241.
190
Там же. — С 240.
191
Пилипович (Левицький) М. Де-що про сучасну стадію розвитку вкраїнської літературної мови // Світло. — 1912. — Грудень. — С 26.
192
Там же.
193
Там же. — С 26–27.
194
Там же. — С 27.
195
Там же. — С 28.
196
Там же. — С 28–29.
197
Там же. — С 30–31.
198
Там же. — С 29.
199
Там же. — С 33.
200
Там же. — С 34–35, 41–42; 1913. — Січень. — С. 34–35.
201
Там же. — 1913. — Січень. — С 37.
202
Там же. — С 34.
203
Там же. — 1912. — Грудень. — С 37.
204
Там же. — С 38.
205
Там же. — С 39.
206
Там же. — 1913. — Січень. — С 36.
207
Огієнко І. Як селяне читають і пишуть по вкраїнськи (Матеріали до питання про вкраїнський правопис) // Літературно-науковий вісник. — 1909. -№ 8.-С 506.
208
Там же.
209
Там же. — С 507.
210
Там же.
211
Там же. — С 508.
212
Там же. — С 510.
213
Там же.
214
Там же. — С. 512.
215
Там же. — С. 513.
216
Там же. — С 510.
217
Жученко М. (Дорошенко Д.) Про українську літературну мову// Матеріали з історії національної журналістики Східної України початку XX століття. — К., 2001. — С 225.
218
Там же. — С 230.
219
Там же. — С 228.
220
Там же. — С 229.
221
Там же. — С 232–233.
222
Там же. — С 233.
223
Там же. — С.234.
224
Там же.
225
Там же. — С.237.
226
Стешенко І. Про українську літературну мову. — К., 1912. — С. 15.
227
Там же. — С. 8–9.
228
Там же. — С 15.
229
Там же. — С 34.
230
Там же. — С. 35.
231
Постернак С. Із історії освітнього руху на Україні за часи революції 1917–1919 pp. — К., 1920. — С. 26.
232
Верстюк В., Остапко Т. Діячі Української Центральної ради. — К., 1998. -С134.
233
Янковський О. Посягання на мову — посягання на державність// Віче. -1993.— № 4. — С128.
234
Протест Совета Университета Св. Владимира против насильственной украинизации Южной России, принятый на заседании Совета 26 июля 1917 года //Университетские известия. 1916. — № 11–12. — К., 1917. — С. 6.
235
Цит. по: ЗінченкоА. Для вивчення української мови замало і вісімдесяти років // Вісті з України. — 1995. — № 25.
236
Июльские резолюции Русского Народного Совета Прикарпатской Руси. — Ростов-на-Дону, 1917. — С. 8.
237
Там же. — С.9.
238
Цит. по: Гірчак Є. Ленін і українське питання // Більшовик України. -1929.-№ 2.-С 26–27.
239
Листи М.Грушевського до Т. Починка з додатком двохлистів до Д.Островського//Український історик.-1970.— № 1–3.-С189.
240
Коломийченко Хе. Революція й життя будівництво України. — М., 1917. — С 10–11.
241
Лотоцький О. Сторінки минулого. — Варшава, 1933. — 4.2. — С. 359.
242
Крилач С Жахлива небезпека для рідної мови // Шлях. — 1918. -№ 4–5.-С 84.
243
Мандрика М./. Дещо за роки 1917 та 1918 (3 неопублікованих споминів) //Український історик. — 1977. — № 1–2. — С 87.
244
Там же.
245
Там же. — С. 89.
246
Там же. — С 92.
247
Федоровский Ю. К 80-летию Донецко-Криворожской республики // www.ukrstor.com.
248
Народна справа. — 1918. — Від 14 вересня (сентября).
249
Постернак С. Із історії освітнього руху… — С. 35.
250
Там же. — С. 71.
251
Там же. — С 34.
252
Там же.
253
Елпатьевский С. Украина и Россия // Родная земля. — 1918. — № 1. -С. 105.
254
Янковский О. Посягання на мову… — С. 120.
255
Лозовий B. C. Діяльність бібліотеки Кам'янець-Подільського університету з відродження історичної пам'яті та формування національної свідомості.//Міжнародна наукова конференція «Професійний імідж бібліотекаря інформаційного суспільства». — 2002 — Жовтень.
256
Дорошенко Д.І. Історія України. — 1917–1923. — К., 2002. — Т. 2. — С 235.
257
Там же.
258
Махно Н. Воспоминания. — К., 1991. — Кн. 1. — С. 113.
259
Центральный Исполнительный Комитет СССР. Вторая сессия. Стенографический отчет. — М., 1926. — С. 513.
260
Винниченко В. Відродження нації. — К., 1990. — 4.2. — С. 259–260.
261
Михайлов ИХ. Четверть века подпольщика. — М.-Л., 1928. — С. 217.
262
Синявський О. Коротка історія «Українського правопису» // Культура українського слова: Збірник 1. — Х.-К., 1931. — С. 110.
263
Государственная Дума. Третий созыв. Стенографические отчеты. 1909 г. Сессия третья. — СПб., 1910. — Ч. 1. — С. 3081.
264
Там же. 1910 г. Сессия четвертая. — СПб., 1910. — Ч. 1. — С. 1280.
265
Грушевський М. С. Спомини // Київ. — 1989. — № 8. — С. 144.
266
Дикий А. Неизвращенная история Украины-Руси. — Нью-Йорк, 1961 — Т. 2 // www.ukrstor.com.
267
Саліковський О. Нова Україна (шлях нашої державності). К., 1919. — С. 66.
268
Мартынов А. Мои украинские впечатления. — М., б.г. — С. 34.
269
Цит. по: Пивовар С. Берестейський мирний договір крізь призму ставлення українського народу до державності // Київська старовина. — 1998. -№ 1.-С 35.
270
Цит. по: Мельниченко В. Ю. Історичне значення воєнно-політичного союзу радянських республік//Український історичний журнал. — 1986. — № 1. — С. 41.
271
Струхманчук Я. Серед орієнтацій (Із спогадів про розклад Галицької Армії 1919–20 pp.)//Західна Україна. ДВУ- 1927. — С 270.
272
Вышеприведенное положение, содержащееся в чешском и французском изданиях книги профессора Нидерле «Обозрение современного славянства», таинственным образом исчезло из русского издания, осуществленного в 1909 г. Академией Наук. Либеральные академики готовы были идти на сокрытие истины, лишь бы не навредить своим украинофильским союзникам.
273
Цит. по: Щеголев С. Я. Украинское движение как современный этап южнорусского сепаратизма. — К., 1912. — С. 507.
274
Цит по: A.M. [Рец. на: ] Лирические малорусские песни, преимущественно свадебные. Сост. Я. Ящуржинский. (Варшава, 1881) // Исторический вестник. — 1882. — № 2. — С. 475–476.
275
Геттер А. Европейская Россия. Антропогеографический этюд: Пер. с нем. — М., 1907. — С.48.
276
Гофман М. Записки и дневники 1914–1918. — Л., 1929. — С. 242.
277
Там же. — С.247.
278
Саліковський О. Нова Україна… — С. 43.
279
Там же.
280
Там же. — С.56.
281
Доценко О. Літопис української революції. Матеріали й документи до історії української революції 1917–1923. — Т.-Львів, 1924. — Т. 2, Кн. 5. — С 378.
282
Там же. — С 107.
283
Саліковський О. Нова Україна… — С 55.
284
Там же. — С 55.
285
Доценко О. Літопис української революції… — С 267.
286
Там же. — С 172.
287
Липинський В. Листи до братів-хліборобів. — Київ-Філадельфія, 1995. -С 97.
288
Там же.
289
Липинський В. З приводу статті генерала Залеського//www.ukrstor.com.
290
Диманштейн С. Проблемы национальной культуры и культурного строительства в национальных республиках// Вестник Коммунистической Академии. — 1929.-№ 31(1). — С. 125.
291
Лейтес А. Ренесанс української літератури. — Б.м., 1925. — С. 31–32.
292
Проблеми розвитку нашої літературної мови // Життя й революція. -1925. -№ 10. — С 61.
293
Кічак І. Гримаси нашої дійсності // Визвольний шлях. — 1995. — № 9. -С1116.
294
Так, отделения Всероссийского учительского союза на Украине пытались бороться с большевиками, организовывая акты саботажа и бойкотируя представителей новой власти. А вот Центральное бюроукраинофильской «Всеукраинской учительской спилки» наоборот разослало в свои местные организации специальную инструкцию, призывавшую «национально сознательных» учителей «принять самое ближайшее участие в культурно-просветительской работе Советской власти, обходя всякие намеки на саботаж и невмешательство»
295
Постернак С Із історії освітнього руху… — С 122.
296
До історії міжнаціональних процесів на Україні // Український історичний журнал. — 1990. — № 8. — С 100.
297
Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-крестьянского правительства Украины. — 1919. — № 23. — С. 348.
298
Постернак С. Із історії освітнього руху… — С. 38.
299
Там же.
300
Арнаутов В. О. Короткий нарис історії соцвиху на Україні // Записки Харківського інституту народної освіти. — 1927. — Т. 2. — С 9.
301
Ленин В. И. Полн. собр. соч. — М., 1970. — Т. 49. — С. 377.
302
Перший всеукраїнський учительський з'їзд в Харкові від 5 до 11 січня 1925р.-Х.,1925.-С65.
303
Цит. по: Постишев П. Підсумки перевірки партійних документів в КП(б) У і завдання партійної роботи. З доповіді на Пленумі ЦК КП(б)У 29 січня 1936 року// Про партійну роботу. — Б.м., 1936. — С 304.
304
Сталін Й.В. Твори. — К., 1948. — Т. 5. — С 48.
305
Люксембург Р. Рукопись о русской революции // Вопросы истории. — 1990. — № 2. — С. 20.
306
Там же. — С. 22–23.
307
Переписка редакции газеты «Свободное слово Карпатской Руси» со своими читателями по национальному вопросу//www.ukrstor.com.
308
Верменич Я. В. Здійснення українізації у 20–30-х роках: політичні і культурні аспекти проблеми. Дис. канд. істор. наук. — К., 1993. — С 27.
309
До історії міжнаціональних процесів на Україні // Український історичний журнал. — 1990. — № 8. — С 100.
310
Комуністична партія України в резолюціях і рішеннях з'їздів, конференцій і пленумів. — К., 1976. -ТІ. — С 214.
311
Там же. — С 212.
312
Равіч-Черкаський М. Історія Комуністичної партії (б-ів) України. — X., 1923.-С 8.
313
Дикий А. Неизвращенная история…
314
Двенадцатый съезд РКП(б). Стенографический отчет- М., 1968. — С. 570.
315
Там же. — С.504.
316
Там же. — С.694.
317
Собрания узаконений и распоряжений Рабоче-крестьянского правительства Украины. — 1923. — № 29. — С. 913–914.
318
Драгоманов М.Л. Листи на Наддніпрянську Україну //Драгоманов М. П. Літературно-публіцистичні праці. — К., 1970. — Т. 2. — С. 452.
319
Коряк В. Боротьба за Шевченка. — X., 1925. — С. 106.
320
Синявський О. Принципи редагування мови й правопису Т. Шевченко // Культура українського слова: Збірник 1. — Х.-К., 1931. — С. 117–118.
321
Следует отметить, что язык Т. Г. Шевченко не был свободен от полонизмов. Нельзя забывать, что Правобережная Украина, уроженцем которой являлся Тарас Григорьевич, лишь за 20 лет до его рождения освободилась от польского ига и воссоединилась с Россией. Полонизация продолжалась здесь фактически до начала 1860-х гг. и, безусловно, отразилась на творчестве Кобзаря. Поэтому язык его произведений был иногда не совсем понятен левобережным малороссам «Пока вернулся в Ахтырку и тут появились и такие школьники, которые, читая «Тополю», запинаются — «Чабан вранці з сопілкою сяде на могилі». О чабане и не спрашиваю, а про ранок спрашиваю, а мне и говорят: «Это ранец, что солдат носит на спине», — писал «национально сознательный» учитель B. C. Гнило сыров. Однако даже такой язык украинофилы решили «подправить».
322
Т. Г. Шевченко в епістолярії відділу рукописів. — К., 1966. — С. 38.
323
Шевченко Т. Г. Повне зібрання творів. — К., 1964. — Т. 6. — С. 367.
324
Т. Г. Шевченко в епістолярії… — С. 253.
325
Синявський О. Принципи редагування… — С. 116.
326
Произведения «великого Кобзаря» не исключение. Точно также фальсифицирован текст пьесы И. П. Котляревского «Наталка Полтавка». Как пояснял один из «национально сознательных» критиков, язык персонажей «Наталки Полтавки» «частично русифицирован». Произошло это потому, что «тяжело было ему (И. П. Котляревскому — Авт.) победить русскую традицию». Поэтому «на помощь» автору пришли украинофилы. Слова «вечер», «виноват», «ей», «кровавым», «крылья», «одинаковый», «он», «они», «покорна», «равны», «старость» и многие другие «исправили» на «вечір», «винуватий», «ій», «кривавим», «крилля», однаковий», «він», «вони», «покірна», «рівні», «старість» и т. д. Таким образом, если вспомнить об уже упоминавшихся «исправлениях» творчества И. Я. Франко, И. С. Нечуя-Левицкого и др., можно сделать вывод о тотальной фальсификации произведений украинской (малорусской) литературы.
327
Рулін П. Примітки // Рання українська драма. — Б.м., б.д. — С. II.
328
Там же.-С.Ш-гУ.
329
Грушевський М. Про українську мову й українську справу. — К., 1907. -С. 12–13.
330
Сумцов М. Ф. Начерк розвитку української літературної мови. — X., 1918.-С. 16.
331
Стешенко І. Про українську літературну мову. — К., 1912. — С 34.
332
Грінченко Б. Тяжким шляхом. (Про українську пресу). — К., 1912. — С 40.
333
Кримський А. Українська мова, звідкіля вона взялася і як розвивалася// Шахматов О., Кримський А. Нариси з історії української мови та хрестоматія з пам'ятників письменської старо-українщини XI–XVIII вв. — К., 1924. — С115.
334
Квірінг Е. Крутий поворот чи розгортання попередньої роботи // Червоний шлях. — 1923. — № 4–5. — С 109.
335
Левченко. До організації гуртків культури українського слова //Життя й революція. — 1926. — № 2–3. — С 126.
336
Киевский губернский комитет КП(б)У. Отчет (май 1924 г. — февраль1925 г.).-К.,1925.-С 52.
337
Перший всеукраїнський учительський з'їзд в Харкові від 5 до 11 січня 1925р.-Х.,1925.-С76.
338
Ефремов С Щоденники. 1923–1929. — К., 1997. — С. 155.
339
Скрипник М. Політика наркомосвіти в царині мистецтва.//Скрипник М. Статті й промови. — X., 1930. — Т. 5. — С 89–90.
340
Цит. по: Хвиля А. Проти українського й російського націоналізму. — Б.м., 1927.-С 32.
341
Цит по: Сулимо М. Регулятори й дисонатори української літературної мови//Життя і революція. — 1927.— № 1. — С131.
342
Янковський О. Посягання на мову — посягання на державність// Віче. -1993.— № 4. — С131.
343
Цит. по: Хвиля А. Ясною дорогою. — Б.м., 1927. — С 79.
344
Про українізацію техперсоналу освітустанов // Бюлетень народного комісаріату освіти. — 1926. — № 13(31). — С 26.
345
Малій К.Українізація освіти//Рідна школа. — 1996.— № 11–12.-С ЗО.
346
Как видим, даже такой фанатичный последователь «украинской национальной идеи», как С. А. Ефремов, сознавал, что украинский язык чужд населению. Еще и иронизировал на этот счет. Но это не мешало ему оставаться сторонником украинизации. И, признавая на страницах дневника, что украинизацию «проводят люто», «много глупостей делают», «просто стон и крик стоит в учреждениях», он тут же отмечал: «Хотя без принуждения тут, очевидно, ничего сделать нельзя».
347
ЄфремовС. Щоденники… — С 256.
348
Там же.-С.431.
349
Там же.-С.155.
350
Скрипник М. Політика наркомосвіти… — С 93.
351
Листування Михайла Грушевського. — К. — Нью-Йорк — Париж — Львів — Торонто, 1997. — С 267–268.
352
Рудченко Д. Про пожвавлення нашої роботи // Збірник Центральних державних курсів українознавства (далее — ЦДКУ). — X., 1928. — С10.
353
Там же. — С11.
354
Лобко-Лобанівський В. Збагачення лексики слухача та методи її вще-плення // Збірник ЦДКУ. — X., 1928. — С 90.
355
Денисенко В. До збирання відомостей із історії дерусифікації // Голос українізатора. — 1927. — № 3. — С 45.
356
Попов С Характеристичні помилки підчас навчання української мови // Збірник ЦДКУ. — X., 1928. — С115–116.
357
Стенографічний звітХУ-ої округової конференції Київської організації КП(б)У. — К., 1930. — С 505.
358
Васильківський М. Як навчити усної мови (розмови) // Збірник ЦДКУ. -X., 1928.-С106.
359
С. Б. Диспут «Шляхи розвитку української літературної мови» //Життя й революція. — 1925. — № 10. — С102.
360
Керкез Я. Художня література і селянський читач // Критика. — 1929. -№ 12.-С 20.
361
Перший Всеукраїнський учительський з'їзд… — С 75.
362
Там же.-С. 129.
363
Дорошенко М. Наслідки перевірки Київського сільськогосподарського інституту// Голос українізатора. — 1927. — № 3. — С 40.
364
Синявський О. «Грамматика» при навчанні української мови // Збірник ЦДКУ.-X., 1928.-С 80.
365
Від редакції // Вісник Інституту української наукової мови. — 1928. -№ 1.-С7.
366
Осипов М. Українська мова в гуртках найвищого типу ЦДКУ// Збірник 2 ЦДКУ.-X., 1929.-С 55.
367
Там же. — С60.
368
Рудченко Д. Красне письменство на курсах українознавства//Збірник 2 ЦДКУ.-X., 1929.-С 94–95.
369
Там же. — С.95.
370
Там же.-С.96–97.
371
Там же.-С.99.
372
Там же. — С.96.
373
Там же. — С.97.
374
Там же. — С.98.
375
Там же. — С.99.
376
Там же. — С.93.
377
Там же.-С. 102.
378
Лапчинський Г Національна політика за десять років социяльної революції // Життя й революція. — 1927. — № 5. — С 249.
379
Хвиля А. Ясною дорогою (рік на літературному фронті). — Б.м., 1927. -С 70.
380
Там же. — С80.
381
Сулима М. Ф. Мова нашого студента // Записки Харківського інституту народної освіти. — X., 1928. — Т. 3. — С 27.
382
Есен С 3 матеріялів про українізацію округ // Збірник ЦДКУ. — X., 1928.-С132.
383
Волков Стан вузів України // Більшовик України. — 1929. — № 17–18. -С 88.
384
І.Ш. «Українська мова та шляхи її розвою» // Життя й революція. -1925.-№ 11.-С 91.
385
Студинський К. З побуту на Радянській Україні. — Львів, 1927. — С 77.
386
Хоменко А. Національний склад людности УСРР. — Б.м., 1931. — С10.
387
Там же.
388
Міртов А.В. Східна межа української мови // На мовознавчому фронті. — К., 1931. — Кн. 1. — С104.
389
Хоменко А. Національний склад… — С18.
390
Міртов А.В. Східна межа… — С104.
391
Сегодня некоторые псевдоученые «национально сознательные» деятели пытаются использовать эти «подправленные» результаты для своей пропаганды. Сопоставляя итоги переписи 1926 г. с итогами переписи 1939 г. и констатируя уменьшение численности украинцев, они пускаются в рассуждения о голоде 1933 г. как «этноциде украинской нации». Между тем, уменьшение числа назвавших себя украинцами имеет другую причину. В 1939 г. не было такого огульного зачисления в украинцы, как в 1926, хотя общие украинизаторские тенденции сохранялись.
392
Стенографічний звітХУ-ої округової конференції Київської організації КП(б)У… — С 594.
393
Там же.-С.274–275.
394
Там же. — С595.
395
Там же. — С597.
396
Хоменко А. Національний склад… — С 39.
397
Ефремов С. Щоденники… — С. 157.
398
Листи М. Грушевського до Т. Починка з додатком двох листів до Д. Островського //Український історик. — 1970. — № 1–3. — С182.
399
В отличие от представителей русских контрреволюционных сил, к деятелям украинского движения большевики широко применяли амнистию, приглашая их вернуться на Украину для совместной работы в деле «культурно-национального строительства» и борьбы с «великодержавным шовинизмом». К М. С. Грушевскому обратились сразу после XII съезда РКП (б), предлагая поддержать новый курс национальной политики и объяснив, что «по желанию Ленина теперь национальный вопрос решен в пользу нерусских народов твердо и бесповоротно, но в партии есть еще определенная оппозиция новому курсу, провозглашенному Троцким, Сталиным и другими».
400
Листи М. Грушевського до Е. Фариняка (1923 р.) //Український історик. — 1977.-№ 1–2. — С128.
401
Цит. по: Хвиля А. Ясною дорогою… — С 77.
402
Гординський Я. Повість у Радянській Україні // Рідна мова. — 1938. -№ 7–8.-С 321.
403
Верменич Я. В. Здійснення українізації у 20–30-х роках: політичні і культурні аспекти проблеми. Дис. канд. істор. наук. — К., 1993. — С 90.
404
Шерех (Шевельов) Ю. Українська мова в першій половині двадцятого століття (1900–1941). Стан і статус // Шерех Ю. Поза книжками і з книжок. — К., 1998. — С 329–330.
405
Денисенко В. До збирання відомостей… — С 45.
406
ХоменкоА. Національний склад… — С 39.
407
Шерех (Шевельов) Ю. Українська мова… — С 330.
408
Ш. «Українська мова та шляхи її розвою»… — С 91.
409
Коряк В. Нарис історії української літератури. — X., 1929. — Т. 2. — С 47.
410
Цит. по: Гірчак Є. Хвильовизм. — X., 1930. — С128.
411
Ефремов С. Щоденники… — С. 533.
412
Блінда Л.В. Українізація та її роль в суспільно-політичному житті українського народу в 20-і роки. Дис. канд. істор. наук. — К., 1992. — С117.
413
Тут надо заметить, что иного выхода, кроме привлечения галичан, у инициаторов украинизации просто не было. Только в Галиции, где насаждать «украинскую национальную идею» начали несколько десятков лет назад, могли существовать в достаточном количестве «национально сознательные» кадры, способные оказать деятельную помощь Кагановичу. В бывшей Малороссии, 99,9 % населения которой до революции не отделяли себя в национальном отношении от великороссов, таких кадров быть не могло. С. А. Ефремов отмечал, что и самые ярые украинизаторы — это в основном «случайные люди, которые и сами украинизировались года 3–4 назад, а во всяком случае до 1917 г. и не думали, что они украинцы».
414
Ефремов С. Щоденники… — С. 431.
415
Фрід Д. До питання про коріння КПУ // Більшовик України. — 1927. -№ 14. — С 37.
416
Хвиля А. Про одну спробу ревізії ленінізму // Більшовик України. -1929.-№ 19.-33–34.
417
Гладкий М. Мова сучасного українського письменства. — X. -К., 1930. -С 96.
418
Довгань К. «На давніх позиціях» (Про сучасну українську літературну мову)//Життя й революція. — 1925.— № 11- С 53.
419
Гонцов В. Проблеми розвитку нашої літературної мови //Життя й революція. — 1925.-№ 10. — С 65.
420
Ш. «Українська мова та шляхи її розвою»… — С 91.
421
Українська мова та шляхи її розвою // Життя й революція. — 1925. -№ 11.-С 91.
422
Луців. Мовні дивогляди // Літературно-науковий вісник. — 1931. -Т. 107. — С1089.
423
Ш. «Українська мова та шляхи її розвою»… — С 93.
424
Каганович Н. Кілька слов про словники // Прапор марксизму. -1930. -№ 3.-С123.
425
Фаворський В. [Рец. на: ] «Інж. Т. Садовський та їв. Шелудько. Словник технічної термінології. Загальний/» // На мовознавчому фронті. — К., 1931. -KH.1.-C.99.
426
Довгань К. «На давніх позиціях»… — С 51.
427
Ганцов В. Проблеми розвитку… — С 63.
428
Листи С. О. Ефремова до Є.Х. Чикаленка // Український історик. -1975.-№ 3–4.-С118.
429
Диманштейн С. Проблемы национальной культуры и культурного строительства в национальных республиках // Вестник Коммунистической Академии. — 1929. — № 31(1). — С. 123.
430
Довгань К. «На давніх позиціях»… — С. 51.
431
Диманштейн С. Проблемы национальной культуры… — С. 123.
432
Первый Всесоюзный съезд советских писателей: Стенографический отчет.-М., 1934.-С.48–49.
433
ЛейтесА.,ЯшекМ. Десять років української літератури (1917–1927).-Б.м.,1928.-Т.2.-С98.
434
Студинський К. З побуту на Радянській Україні… — С. 65.
435
Ефремов С. Щоденники… — С. 587.
436
Маніфест Всеукраїнського з'їзду пролетарських письменників//Лей-тес А., Яшек М. Десять років… — С 234.
437
Гехтман І. До проблеми національної культури // Більшовик України. — 1929.-№ 21–22. — С106.
438
Скрипник М. До теорії боротьби двох культур //Скрипник М. Статті й промови. — Б.м., 1929. — Т. 2.4.1. — С110.
439
Курило О. Уваги до сучасної української літературної мови. — Б.м., 1925.-СІ.
440
Эта ярая украинизаторша написала специальную книгу с целью, как она выразилась, «оказать услугу современному литературному языку тем, чтобы помочь ему сойти с русской основы».
441
Там же. — С190.
442
Перший всеукраїнський учительський з'їзд… — С 74.
443
Хвиля А. Про одну спробу… — С44–45.
444
Там же. — С.67.
445
Ткоченко І. Словникову роботу на широке громадське обговорення // На мовознавчому фронті. — К., 1931. — Кн. 1. — С 6–7.
446
Ш. [Рец. на]: «Українська мова та шляхи її розвою»… — С 91.
447
Марковський Є. [Рец. на: ]Російсько-український словник. Т. 1 // На мо-вознавчему фронті. — К., 1931. — Кн. 1. — С 45.
448
Огієнко І. Сучасна літературна мова Наддніпрянської України // Рідна мова. — 1938.-№ 2(62). — С 63.
449
Там же.-С. 69.
450
Интересен факт, что в частной переписке И. И. Огиенко отзывался о западноукраинских говорах гораздо менее восторженно. «Вы не можете себе представить, как тут засорен даже живой интеллигентский язык полонизмами, — писал он из Львова А. Е. Крымскому, — но вслух сказать про это тут все боятся».
451
Там же. — С72.
452
Листи І. Огієнка до А. Кримського // Слово і час. — 1996. — № 7. — С17.
453
Стріха М. Українська мова // Сучасність. — 1997. — № 12. — С118.
454
Волков. Стан вузів… — С 89.
455
Лапчинський Г. Національна політика… — С 249.
456
Петрусь В. Техніка язика // Життя й революція. — 1926. — № 1. — С 54.
457
Витяги з постанов Колегії НКО з протоколу № 21 // Бюлетень народного комісаріяту освіти. — 1926. — № 13(31). — С 7.
458
Центральный Исполнительный Комитет СССР. Вторая сессия: Стенографический отчет. — М., 1926. — С. 501.
459
Щепотьєв В. Мова наших школярів // Етнографічний вісник. — 1927. -Кн. 3. — С. 76.
460
Гладкий М. Мова сучасного українського письменства. — Х.-К., 1930. -С. 144.
461
Йогансен М. «Академічна неписьменність чи мовне шкідництво?» // Літературний архів. — 1930. — Кн. 3–4. — С 329.
462
Гонцов В. Проблеми розвитку… — С. 64.
463
Например, И. И. Огиенко признавал, что «точка — старое наше название», «зап`ятая — название взято из крючковых нотных значков, слово известно с XV века», но все равно рекомендовал употреблять «крапка» и «перетинка».
464
Мурський В. Коротка граматика української мови для шкіл та самонавчання. — Б.м., — б.д.; Смаль-Стоцький С,Гартенер Ф. Граматика руської мови. — Відень, 1914; Грох-Грохальський Ю. Російсько-український словничок граматичних термінів. — Козятин, 1917; Нечуй-Левицький І.С. Граматика української мови. — К.,1913.— 4.1;— К.,1914.— 4.2; Грунский Н. Н.Украинская грамматика.-К., 1919; Крымский А. Украинская грамматика для учеников высших классов гимназий и семинарий Приднепровья. — М., 1908. — Т. 1.
465
Огієнко І. Нариси з історії української мови: система українського правопису. — Варшава, 1927. — С 203.
466
Довгань К. «На давніх позиціях»… — С 52.
467
Гонцов В. Проблеми розвитку… — С. 61.
468
Косіор Ст. Українізація і завдання КП(б)У // Більшовик України. — 1929.-№ 1.-С 38.
469
Там же.-С. 39.
470
Там же. — С41.
471
То же обстоятельство волновало и Н. А. Скрыпника. «Мы имеем профессоров, которые не хотят преподавать на украинском языке, — говорил он. — Это не только среди старой профессуры, но и новая профессура уже с академическими заездами. Только закончил вуз, идет в вуз преподавать и стрекочет таким же голосочком, как и старая профессура, тогда как он должен быть орудием украинизации вузов».
472
Там же.-С.40.
473
Цит. по: АхматовЛ. «Спілка визволення України»// Вісник радянської юстиції.-1930.-№ 6.-С163.
474
Косіор Cm.Українізація і завдання… — С42.
475
Шліхтер О. Чергові завдання культурного фронту // Шліхтер О. Боротьба проти національних ухилів на сучасному етапі. — Б.м., 1933. — С 39.
476
Там же. — С 37.
477
Ахматов Л. «Спілка визволення України»… — С164.
478
Попов М. М. Перетворити Україну в зразкову республіку// Попов М. М. За радянську Україну — невід'ємну частину СРСР. — К., 1936. — С. 53.
479
Попов М. М. Про націоналістичні ухили в лавах української парторга-нізації і про завдання боротьби з ними // Попов М. М. За радянську Україну — невід'ємну частину СРСР. — К., 1936. — С 42.
480
Цит. по: Попов М. М. Про націоналістичні ухили… — С. 40.
481
Огієнко І. Смілі новотвори сучасних письменників // Рідна мова. -1939.-№ 7–8.-С 333.
482
Дописи прихильників рідної мови // Рідна мова. — 1938. — № 12. -С 533–534.
483
Дмитриев М. В. Этнонациональные отношения русских и украинцев в свете новейших исследований // Вопросы истории. — 2002. — № 8. — С. 158.
484
Аркуша О., Мудрий М. Русофільство в Галичині в середині XIX — на початку XX ст.: генеза, етапи розвитку, світогляд // Вісник Львівського університету. Серія історична. — 1999. — Вип. 34. — С 250.
485
Пашаева Н. М. Очерки истории русского движения в Галичине XIX вв. — М., 2000.-С. 130.
486
Терех И. Украинизация Галичины //Украина — это Русь. — СПб., 2000. -С. 134–135.
487
ПавликМ. Москвофільство та українофільство серед австро-руського народу. — Львів, 1906. — С. 25.
488
Там же. — С. 4–5.
489
Грушевський М. Наша політика. — Львів, 1911. — С. 23.
490
Там же. — С. 86.
491
Чайковський А. Мої спомини про Івана Франка // Спомини про Івана Франка. — Львів, 1927. — С. 35.
492
Вовк Хв. Де-що й з моїх австро-руських споминок // Привіт Іванови Франкови в сороклітє його письменської праці 1874–1914. Літературно-науковий збірник. — Львів, 1916. — С157.
493
Аркуша О., Мудрий М. Русофільство в Галичині… — С 268.
494
Пашаева Н. М. Очерки истории русского движения… — С. 84.
495
Цит. по: Аристов Ф. Ф. Карпато-русские писатели // Ваврик В. Р. Терезин и Талергоф. — М., 2001. — С. 142.
496
Ваврик В. Р. Терезин и Талергоф. — М., 2001. — С. 103–104.
497
Медвецкий С. Как росла и воспитывалась русская молодежь вне пределов державной Руси //Украина — это Русь. — СПб., 2000. — С. 143.
498
Куликовский П. Русский язык и литература пред судом в Австро-Венгрии. — Вильно, 1900. — С. 22–28.
499
Терех И. Украинизация Галичины… — С. 136.
500
Грушевський М. Наша політика… — С. 93.
501
Мончаловский О. А. Святая Русь. — Львов, 1903. — С. 83.
502
Аркуша О., Мудрий М. Русофільство в Галичині… — С. 265.
503
Цит. по: Талергофский альманах. Памятная книга австрийских жестоко-стей, изуверств и насилий над карпато-русским народом во время Всемирной войны 1914–1917 гг. — Львов, 1924. — Вып. 1//www.ukrstor.com.
504
Дикий А. Неизвращенная история Украины-Руси. — Нью-Йорк, 1961. -Т. 2 // www.ukrstor.com
505
Попик С. Д «Ukrainischer irredentismus» до питання про боротьбу з москвофільством у Австрії (1914–1917) // Науковий вісник Чернівецького університету. Історія. — 1996. — Вип. 6–7. — С 226.
506
Осетинський В. К. Австрійський військово-поліцейський терор в Галичині під час першої світової війни // Наукові записки Львівського державного університету. — Львів, 1957. — Т. 46. — С 67.
507
Талергофский альманах… — Вып. 1.
508
Ронге М. Разведка и контрразведка. — М., 1939. — С. 74–75.
509
Осетинський В. К. Галичина під гнітом Австро-Угорщини в епоху імперіалізму. — Львів, 1954. — С 94.
510
Там же. — С97.
511
Ронге М. Разведка и контрразведка… — С. 88.
512
Казанский П. Е. Присоединение Галичины, Буковины и Угорской Руси. — Одеса, 1914.-С. 18.
513
Масловський В.І. Дорога в безодню. — Львів, 1978. — С 25.
514
Цит по: Платонов О. Россия перед вторым пришествием // Молодая гвардия. — 1996.— № 7. — С. 316–317.
515
Пашаево Н. М. Очерки истории русского движения… — С. 156.
516
Там же.
517
Талергофский альманах… — Вып. 1.
518
Ронге М. Разведка и контрразведка… — С. 88–89.
519
Ваврик В. Р. Терезин и Талергоф… — С. 66.
520
Талергофский альманах… — Вып. 1.
521
Там же.
522
Пашаево Н. М. Очерки истории русского движения… — С. 153.
523
Батурина А. Ю. Политика Российской империи в Восточной Галиции в годы Первой мировой войны. — М., 2000. — С. 88.
524
Там же. — С.94.
525
Старосельский А. Ф. Малороссия вне границ России. Из галицких впечатлений // Русская мысль. — 1915. — № 2. — С. 152–153.
526
Осетинський В. К. Галичина під гнітом… — С. 98.
527
Батурина А. Ю. Политика Российской империи… — С. 187–188; Макар-чук С. А. Энтосоциальное развитие и национальные отношения на западноу-краинских землях в период империализма. — Львов, 1983. — С. 62.
528
«Украинцы… могут сделаться честными австрийцами» // Военно-исторический журнал. — 1997. — № 3. — С. 59.
529
Цит. по: Хвиля А. Блюдолизи графів Бобринських//Більшовик України. -1928.-№ 18.-С. 85.
530
Пашаево Н. М. Очерки истории русского движения… — С. 164.
531
Бензя П. Політичні партії на Західній Україні // Західна Україна. — К., 1927.-С. 24.
532
Політична ситуація і завдання КПЗУ (Тези III пленуму ЦК КПЗУ)//Більшовик України. — 1930.— № 5–6. — С105.
533
Вінярський К. Третій з'їзд КПЗУ про національне питання на Західній Україні. — Б.м., б.д. — С 90.
534
Лозняк М. Поширення української книжки товариством «Просвіта» на Лемківщині у 30-х роках XX ст.// Вісник Львівського університету. Серія історична. — 1999. — Вип. 34. — С 490.
535
Ткачівський С Дещо про минуле // Західна Україна. — К., 1927. — С 25.
536
Хвиля А. Блюдолизи графів Бобринських… — С 88.
537
Там же.-С. 90.
538
Цит. по: Хвиля А. Блюдолизи графів Бобринських… — С 85.
539
Там же. — С 86.
540
Политические партии в Польше, Западной Белоруссии и Западной Украине. — Б.м., 1935. — С. 331–332.
541
Огієнко I. Чистота й правильність української мови. — Львів, 1925. -С. 68.
542
Огієнко І. Українська літературна мова XVI-го ст. і український крехівський апостол. — Варшава, 1930. — Т. 1. — С 232.
543
Там же. — С231–232.
544
Огієнко І. Чистота й правильність… — С 15–16, 18–19, 27, 30, 62, 98, 125,154; Огієнко І. Життя слів//Рідна мова. — 1938.— № 3.-С136; Огієнко І. Історія слова «піп» // Рідна мова. — 1938. — № 7–8. — С 290.
545
Огієнко І. Чистота й правильність… — С13.
546
Огієнко /.Українська літературна мова…-Т. 1. — С123.
547
Огієнко І. Мова наших часописів. Мова щоденника «Діло» // Рідна мова.-1938.-№ 12.-С517.
548
Огієнко І. Денник літературного критика. Нові видання.// Рідна мова.-1939.-№ 6.-С 286.
549
Огієнко І. Денник літературного критика. Нові видання // Рідна мова. -1939.-№ 9.-С 398.
550
Огієнко І. Мова Євгена Маланюка («Перстень Полікрата» 1939) //Там же. — С 388.
551
І.О. Денник літературного критика. Нові видання // Рідна мова. -1939.-№ 7–8.-С 345.
552
І.О. По словах, а не архаїчне — по словам // Рідна мова. — 1939. — № 5. -С 235.
553
ДичукЛ. Вороги «Рідної мови» // Рідна мова. — 1939. — № 6. — С 287.
554
Барагура В. Психологічні основи успіху літературного твору // Рідна мова. — 1938. — № 9. — С 367–368.
555
Колодрубець М. Рідної мови треба завжди навчатися // Рідна мова. -1938.-№ 4.-С177–178.
556
Кривоносюк П. «Рідна мова» вказала національну дорогу в рідній мові // Рідна мова. — 1938. — № 6. — С 286.
557
Тернистим шляхом!//Рідна мова. — 1938.— № 1. — СІ.
558
Дописи прихильників рідної мови // Рідна мова. — 1939. — № 9. — С 399.
559
Панейко О. За чистоту української мови в школі //Українська мова. Часопис українського вчительства в ген. — губернаторстві. — 1943. — № 10–12. -С 82.
560
Мінко Ю. Методи й цілі навчання німецької мови в українських народних школах//Там же. — С 97.
561
Пашаева Н. М. Очерки истории русского движения… — С. 174.
562
Аркуша О., Мудрий М. Русофільство в Галичині… — С. 235.
563
Геровский А. Украинизация Буковины // www.ukrstor.com.
564
Піддубний Г. Буковина. — Б.м.,1928. — С.49.
565
Там же. — С. 84.
566
Там же.-С. 103.
567
Алісов П. Національне питання в Румунії //Більшовик України. — 1929.-№ 4. — С. 107.
568
Канюк С. Буковина під Румунією//Західна Україна. — Б.М.Д927.-С.255.
569
Піддубний Г. Буковина… — С. 147.
570
Терлецкий В. Угорская Русь и возрождение сознания народности между русскими в Венгрии. — К., 1874. — С. 15.
571
Гнатюк В. Національне відродження австро-угорських українців (1772–1880 pp.). — Відень, 1916. — С.46.
572
Гнатюк В. Причинок до історії зносин галицьких і угорських русинів // Літературно-науковий вісник. — 1899.— № 7–9. — С167–168.
573
Там же. — С. 168–169.
574
Там же. — С169–170.
575
Там же.-С. 170.
576
Цит. по: Огоновский О. История литературы рускои. Львов, 1889. — 4.2. -С. 128.
577
Письмо из венгерской Руси // Вестник Юго-Западной и Западной России. — 1863. — Т. 3, февраль. — С. 253–254.
578
Там же.-С. 254–255.
579
Там же. — С. 257.
580
Цит. по: Огоновский О. История литературы рускои… 4.2. — С. 128.
581
Памятная записка Центральной Русской Народной Рады переданная д-ру Милану Ходже, председателю Совета министров Чехословацкой республики // www.ukrstor.com.
582
Там же.
583
Цит. по: Скрипник И. О. Національне відродження в сучасних капіталістичних державах на прикладі Закарпатської України // Прапор марксизму. — 1928.-№ 1.-С 218.
584
Прокоп М.Авантюра галицкихсамостийников на Закарпатской Руси// www.ukrstor.com.
585
Геровский Г. Язык подкарпатской Руси. — М., 1995. — С. 85.
586
Там же.
587
Памятная записка Центральной Русской Народной Рады…
588
Вегеш М. До питання про діяльність першого автономного уряду Подкарпатской Руси (11–26 жовтня 1938 р.) // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія історія. — 1998. — Вип. 2. — С 64.
589
Бонкало А. Руський литературный язык. — Унгвар, 1941. — С. 9.
590
«Между Подкарпатской Русью и Галицией нет ничего общего». Интервью с главным редактором газеты «Карпатская панорама», президентом фонда «Карпатороссия» В. Разгуловым // www.ukrstor.com.
591
Переписка редакции газеты «Свободное слово Карпатской Руси» со своими читателями по национальному вопросу//www.ukrstor.com.
592
Дзюба І. Інтернаціоналізм чи русифікація // Вітчизна. 1990. — № 5. — С. 116.
593
Україна молода. — 2000. — Від 25 квітня.
594
Шульга НА. Функционирование украинского и русского языков в украинском обществе//Что делать? — 2001.— № 3–4 (7–8), февраль. — С. 82.
595
Там же.
596
Сулима М. Ф. Мова нашого студента // Записки Харківського інституту народної освіти. — X., 1928. — Т. 3. — С. 20.
597
Огиенко И. И. Иноземные элементы в русском языке. — К., 1915. — С. 70–71.
598
И…ъ. О характере и деятелях народного образования // Вестник Юго-Западной и Западной России. — 1863. — Т. 3, февраль. — С. 167.
599
Солецизм (от названия древней афинской колонии Сол, утратившей чистоту греческого языка) — синтаксическая ошибка; барбаризм — слово, несвойственное данному языку заимствованное из другого языка.
600
Там же. — С. 169–170.
601
Там же. — С. 170–172.
602
Цит. по: Коряк В. Нарис історії української літератури. — X., 1929. — Т. 2. -С. 204.
603
Флоринский Т. Малорусский язык и «украіно-руський» литературный сепаратизм. — СПб., 1900. — С. 116.
604
Там же. — С. 121–122.
605
Трубецкой Н.С Общеславянский элемент в русской культуре // www.ukrstor.com.
606
Лосский Н. Украинский и белорусский сепаратизм // Север. — 1992. -№ 4.-С. 101–102.
607
Мончаловский О. А. Литературное и политическое украинофильство. — Львов, 1898 // www.ukrstor.com.
608
Цит. по: Флоринский Т. Малорусский язык… — С. 107–108.
609
Кулиш П. А.Украинофилам. — Б.м., б.д., — С. 22.
610
Переписка М. Драгоманова з В. Навроцьким // За сто літ. — 1927. -Кн. 1.-С. 103.
611
Там же. — С. 108.
612
Там же.-С. 135.
613
Сулима М. З історії української мови. — X., 1927. — С. 20.
614
Огоновский О. История литературы рускои. Львов, 1889. — 4.2. — С. 825.
615
PycoeaC Мої спомини. 1861–1879 //За сто літ. -1928. -Кн. 2. -С. 150–151.
616
Шевельов Ю. В. Із спостережень над мовою сучасної поезії. (Про мову поезій П. Г. Тичини) //Учені записки Харьківського державного університету.-X., 1940.-№ 20.-С 73.
617
Еще одно доказательство того, что отдельной «украинской нации» тогда не существовало. Малороссы, как и великороссы, называли себя русскими, и украинофилам пришлось изобретать новое «национальное имя». Следует отметить, что, по данным О. А. Мончаловского, инициатором «перемены» названия был не В. Антонович, а другой поляк-украинофил — П. Свенцицкий.
618
Барвінський О. Спомини з мого життя. — Львів, 1913.— 4.2. — С 321–322.
619
Мончаловский О. А. Литературное и политическое украинофильство…
620
Диманштейн С Проблемы национальной культуры и культурного строительства в национальных республиках // Вестник Коммунистической Академии. — 1929. — № 31(1). — С. 122.
621
Єреміїв М. За лаштунками Центральної Ради (Сторінки зі спогадів) // Український історик. — 1968. — № 1–4. — С 98.
622
Постернак С Із історії освітнього руху на Україні за часи революції 1917–1919 pp. — К., 1920. — С. 75.
623
Антоневич И.М. Наше нынешнее положение (Эпизоды из новейшей истории). — Львов, 1907. — С. 61.
624
Название «русин» раньше употреблялось по всей Руси. Например, тверской купец Афанасий Никитин в «Хождении за три моря» называет себя русином.
625
Киев и его предместья по переписи 2 марта 1874 года. — К., 1875. -С. 20–21.
626
Цит. по: Рклицкий С. Правда о языке Украины. — Градижск, 1917. — С. 15.
627
Трубецкой Н. С. Общеславянский элемент…
628
Липинський В. Листи до братів-хліборобів. — Київ-Філадельфія, 1995. -С. 18.
629
Русова С. Мої спомини… — С. 169.
630
Щеголев С. Н. Украинское движение как современный этап южнорусского сепаратизма. — К., 1912. — С. 398.
631
Грінченкова М., Верзилів А. Чернігівська українська громада. Спогади // Чернігів і північне лівобережжя. Огляди, розвідки, матеріяли. — Б.м., 1928.-С 475.
632
Садовський В. Студентське життя у Києві в 1904–1909 роках// 3 минулого: Збірник 2. — Варшава, 1939. — С 5.
633
Что читать народу? Критический указатель книг для народного чтения. — СПб., 1889. — Т. 2. — С. 534.
634
Наша самотність// Маяк. — 1914. — Від 27 марта.
635
Панасенко С. Шануймо рідну пісню. — Проскурів, 1919. — С 6.
636
Кобець О. В неволі (записки полоненого). — Х.-К., 1931. — С158.
637
СВУ — «Союз Визволення України», организация, созданная с началом войны немцами из ненькопатриотов.
638
Сидоренко Н. Національно-духовне самоствердження. Українська таборова періодіка часів Першої світової війни. — К.,2000. — С46.
639
Там же. — С 37.
640
Там же. — С 23.
641
Там же. — С 53.
642
Там же. — С 34.
643
Кобець О. В неволі… — С128.
644
Сидоренко Н. Національно-духовне самоствердження… — С175–176.
645
Лотоцький О. Сторінки минулого. — Варшава, 1933. — 4.2. — С105.
646
Там же. — С106.
647
Там же.-С. 118.
648
Там же.-С.106.
649
Стріха М. Українська мова // Сучасність. — 1997. — № 12. — С107.
650
Переписка М. Драгоманова з В. Навроцьким… — С109.
651
Васильченко С Мій шлях (Автобіографічні записки) // Грудницька М., Курашов В. Степан Васильченко. Статті та матеріали. — К., 1950. — С 274.
652
Єреміїв М. За лаштунками Центральної Ради… — С 98.
653
Єреміїв М. За лаштунками Центральної Ради… — С 97.
654
Лотоцький О. Сторінки минулого… — Варшава, 1932. — 4.1. — С 254.
655
Мончаловский О. А. Литературное и политическое украинофильство…
656
Лотоцький О. Сторінки минулого… — Ч. 2. — С. 19.
657
Коряк В. Нарис історії української літератури… — Т. 2. — С. 100.
658
Там же. — С261.
659
НіковськийА. Vita nova. — К., 1919. — С. 99–100.
660
Феденко П. Дмитро Чижевський (Спомини про життя і наукову діяльність)//Український історик. — 1978.— № 1–3. — С105.
661
Там же.
662
Беседовский Г. На путях к термидору. — М., 1997. — С. 58.
663
Мончаловский О. А. Святая Русь. — Львов, 1903. — С. 92.
664
Онацький Є. Під омофором барона М. Василька (Записки журналіста і дипломата) //Український історик. — 1980. — № 1–4. — С119.
665
Барвінський О. З останніх десятиліть XIX віку. — Львів, 1906. — С. 38.
666
Старий письменник. Сучасна літературна мова // Рідна мова. — 1939. -№ 5.-С 235.
667
Антоневич Н. И. Наше нынешнее положение (Эпизоды из новейшей истории). — Львов, 1907. — С. 51.
668
Мончаловский О. А. Святая Русь. — Львов, 1903. — С. 64.
669
Переписка М. Драгоманова з В. Навроцьким // За сто літ. 1927. — Кн. 1. -С. 109.
670
Лосский Н. Украинский и белорусский сепаратизм // Север. — 1992. -№ 4. — С. 99.
671
Там же. — С. 102–103.
672
Дорошенко Д. «К украинской проблеме». По поводу статьи кн. Н. С. Трубецкого // www.ukrstor.com.
673
Будилович А. К вопросу о литературном языке Юго-Западной Руси. — Юрьев, 1900.-С. 25.
674
Толочко П. П. Що або хто загрожує українській мові? — К., 1998. — С13.
675
Мова. Політика. Культура. Проблема державності української мови очима корифеїв вітчизняної науки // Вісник Академії Наук Української РСР.-1991.— № 8. — С 52.
Книга представляет собой сборник материалов, посвященных ведущейся сегодня на Украине «войне» за историю. Фальсификация прошлого там приобрела масштабы стихийного бедствия. Главная цель «бойцов фальсификаторского фронта» — противопоставить украинцев (малорусов) и великорусов, стравить их между собой, навсегда разделить Россию и Украину в людском сознании. Ряды фальсификаторов разношерстны: от вроде бы солидных ученых со степенями и званиями до откровенных дилетантов и шарлатанов. К их услугам на Украине — телевидение, радио, печатные СМИ, книжные издательства, а среди пропагандируемых тезисов многие находятся за гранью здравого смысла.
В книге киевского историка Александра Каревина подробнейшим образом рассматривается история создания т. н. «украинского языка»: какие силы, каким образом и при каких обстоятельствах из народных диалектов сотворили язык, удаленный от общерусского языка больше, чем польский.Феномен «украинского языка» тем более удивителен, что на нем никто, кроме кучки политиков, журналистов и профессиональных патриотов не говорит, но, тем не менее, постоянно декларируется необходимость его насильственного внедрения и защиты от языка общерусского — языка, на котором писали Гоголь, Булгаков, Короленко и даже кумир украинцев — Шевченко.Автор тщательно исследует вопрос — зачем создавался этот искусственный язык? Стояли ли за создателями «мовы» какие-либо внешние силы, и если стояли — то какие?Ответы на эти и другие вопросы читатель найдет в книге.
Новая книга Александра Каревина «Малоизвестная история Малой Руси» повествует о реальных и вымышленных обстоятельствах формирования и трансформации Малороссийской истории. Автор, применяя оригинальный подход, развенчивает пропагандистские мифы, принятые на вооружение «радетелями за украинизацию Малороссии», которые глубоко укоренились в современном социуме. Книга выходит в рамках издательского проекта Международного института новейших государств.
Книга представляет собой сборник очерков о малоизвестных страницах истории Малороссии (Украины). Автор рассказывает о событиях далекого и совсем недавнего прошлого. Многие из них сегодня забыты, тщательно замалчиваются или намеренно освещаются в искаженном виде. Откуда произошли названия «Украина» и «украинцы», как возник украинский язык, являлась ли государственная независимость вековечной мечтой украинского народа, что представляют собой «Оранжевая революция» и «Революция достоинства»? Обо всем этом и о многом другом пойдет речь в новой работе известного историка Александра Каревина.
Книга представляет собой галерею исторических портретов различных украинских (малорусских) деятелей, а также уроженцев Украины (Малороссии), прославившихся за ее пределами. Некоторые из этих фигур прошлого практически неизвестны широкой публике. Другие, наоборот, хорошо известны, однако показаны в книге с неожиданной стороны. Вопреки ставшему популярным в последнее время тезису о непригодности черно-белого измерения исторических персонажей автор показывает, что имеются в истории личности, всей своей жизнью окрасившие себя в однозначно черный или однозначно белый цвета.
Николай Афанасьевич Сотников (1900–1978) прожил большую и творчески насыщенную жизнь. Издательский редактор, газетный журналист, редактор и киносценарист киностудии «Леннаучфильм», ответственный секретарь Совета по драматургии Союза писателей России – все эти должности обогатили творческий опыт писателя, расширили диапазон его творческих интересов. В жизни ему посчастливилось знать выдающихся деятелей литературы, искусства и науки, поведать о них современным читателям и зрителям.Данный мемориальный сборник представляет из себя как бы книги в одной книге: это документальные повествования о знаменитом французском шансонье Пьере Дегейтере, о династии дрессировщиков Дуровых, о выдающемся учёном Н.
К выходу самой громкой сериальной премьеры этого года! Спустя 25 лет Твин Пикс раскрывает секреты: история создания сериала из первых уст, эксклюзивные кадры, интервью с Дэвидом Линчем и исполнителями главных ролей сериала.Кто же все-таки убил Лору Палмер? Знали ли сами актеры ответ на этот вопрос? Что означает белая лошадь? Кто такой карлик? И что же все-таки в красной комнате?Эта книга – ключ от комнаты. Не красной, а той, где все герои сериала сидят и беседуют о самом главном. И вот на ваших глазах начинает формироваться история Твин Пикс.
Речь в книге идет о том, что уровень развития страны и особенности жизни в ней определяются законами государства и его экономической и социальной политикой. На примере Финляндии показано, как за семь столетий жизни при разных законах возникла огромная разница между Россией и Финляндией. И это совершенно закономерно. Приведены примеры различий. Дана полезная информация о Финляндии. Есть информация для туристов.
В книге рассказывается история главного героя, который сталкивается с различными проблемами и препятствиями на протяжении всего своего путешествия. По пути он встречает множество второстепенных персонажей, которые играют важные роли в истории. Благодаря опыту главного героя книга исследует такие темы, как любовь, потеря, надежда и стойкость. По мере того, как главный герой преодолевает свои трудности, он усваивает ценные уроки жизни и растет как личность.
В книге рассказывается история главного героя, который сталкивается с различными проблемами и препятствиями на протяжении всего своего путешествия. По пути он встречает множество второстепенных персонажей, которые играют важные роли в истории. Благодаря опыту главного героя книга исследует такие темы, как любовь, потеря, надежда и стойкость. По мере того, как главный герой преодолевает свои трудности, он усваивает ценные уроки жизни и растет как личность.
В книге рассказывается история главного героя, который сталкивается с различными проблемами и препятствиями на протяжении всего своего путешествия. По пути он встречает множество второстепенных персонажей, которые играют важные роли в истории. Благодаря опыту главного героя книга исследует такие темы, как любовь, потеря, надежда и стойкость. По мере того, как главный герой преодолевает свои трудности, он усваивает ценные уроки жизни и растет как личность.