Песни для души - [18]
Шрифт
Интервал
Ще вернеться весна, весна.
А молодість не вернеться,
Не вернеться вона!
Стоїть гора високая,
Зеленый гай шумить, шумить,
Пташки співають голосно,
І річенька блищить...
РОЗПРЯГАЙТЕ, ХЛОПЦІ, КОНІ
Обработка А. В. АЛЕКСАНДРОВА
Копав, копав криниченьку
У вишневому саду.
Чи не вийде дівчинонька
Рано-вранці по воду?
Вийшла, вийшла дівчинонька
В сад вишневий воду брать,
А за нею козаченько
Веде коня напувать.
Просив, просив відеречка,
Вона йому не дала,
Дарив, дарив з руки перстень,
Вона його не взяла.
Знаю, знаю, дівчинонько,
Чим я тебе разгнівив:
Що я вчора із вечора
Із другою говорив.
Вона ростом невеличка,
Ще й літами молода,
Руса коса до пояса,
В косі лента голуба.
ОЙ, ПРИ ЛУЖКУ, ПРИ ЛУЖКУ[77]
Кінь гуля по волі,
Солдат — по неволі...
Ой піймаю, загнуздаю
Шовковою уздою.
Ой, піймаю, загнуздаю
Шовковою уздою,
Вдарю шпорами під боки —
Кінь летить стрілою.
«Ой, лети, лети, мій коню,
Та й вихром несися,
Проти милої двора
Стойма становися!
Стойма становися
Та вдар копитами,
Чи не вийде дівчинонька
З чорними бровами».
Ой, не вийшла дівчинонька,
Вийшла її мати:
«Здоров, здоров, любий зятю,
Пожалуй у хату!»
«Я не хочу в хату,
Хочу у світлицю,
Розбуджу солодкий сон,
Красную дівицю!»
Дівчинонька встала,
Свій сон розказала,
Правою ручкою обняла
Та й поцілувала.
ДИВЛЮСЬ Я НА НЕБО
Слова М. ПЕТРЕНКО
Дивлюсь я на небо та й думку гадаю,
Чому я не сокіл, чому не літаю,
Чому мені, боже, ти крилець не дав?
Я б землю покинув і в небо злітав!
Далеко за хмари, подальше від світу,
Шукать собі долі, на горе — привіту,
І ласки у зірок, у сонця просить,
У світі їх яснім все горе втопить.
Бо долі ще змалку здаюсь я нелюбий,—
Я наймит у неї, хлопцюга приблудний;
Чужий я у долі, чужий у людей!
Хіба ж хто кохає нерідних дітей?..
ВЗЯВ БИ Я БАНДУРУ
Взяв би я бандуру
Та й заграв, що знав.
Через ту бандуру
Бандуристом став.
А все через очі,
Коли б я їх мав,
За ті карі очі
Душу б я віддав.
Марусенько, люба,
Пожалій мене,
Візьми моє серце,
Дай мені своє.
Де Крим за горами,
Де сонечко сяє,
Там моя голубка
З жалю завмирає.
Взяв би я бандуру
Та й заграв, що знав,
Через ту бандуру
Бандуристом став.
ЇХАВ КОЗАК ЗА ДУНАЙ
Їхав козак за Дунай,
Сказав: «Дівчино, прощай!
Ти, конику вороненький,
Неси та гуляй!»
Припев:
Лучше було б, лучше було б не ходити,
Лучше було б, лучше було б не любити,
Лучше було б, лучше було б та й не знать,
Як тепер, як тепер пропадать.
Вийшла, ручки заломивши,
І тяженько заплакавши:
«Як ти мене покидаєш,—
Тільки подумай!»
Припев.
«Білих ручок не ломай,
Ясних очей не стирай,—
Мене з війни із славою
К собі ожидай!»
Припев.
«Не хочу я нічого,
Тільки тебе одного,
Ти будь здоров, мій миленький,
А все пропадай!»
Припев.
Постій, постій, козаче!
Твоя дівчина плаче,
Як ти ж її покидаєш,—
Тільки подумай!
Припев.
Свиснув козак на коня:
«Оставайся здорова!
Як не згину, то вернуся
Через три года!»
Припев.
ОЙ, НЕ СВІТИ, МІСЯЧЕНЬКУ
Світи йому ранесенько,
Та й розгоняй хмари,
А якже він іншу має
То зайди за хмари!
Світив місяц, світив ясний,
Та й зайшов за тіні;
А я, бідна, гірко плачу —
Зрадив мене милий!
МІСЯЦЬ НА НЕБІ
Місяць на небі, зіроньки сяють,
Тихо по морю човен пливе.
В човні дівчина пісню співає,
А козак чує, серденько мре.[80]
Пісня та мила, пісня та люба
Все про кохання, все про любов,
Як ми любились та й розійшлися,
Тепер зійшлися навіки знов.
Ой очі, очі, очі дівочі,
Темні, як нічка, ясні, як день.
Ви ж мені, очі, вік вкоротили,
Де ж ви навчились зводить людей?
ЧОРНІЇ БРОВИ, КАРІЇ ОЧІ
Чорнії брови, карії очі,
Темні, як нічка, ясні, как день!
Ой, очі, очі, очі дівочі,
Де ж ви навчились зводить людей?[81]
Вас і немає, а ви мов тута,
Світите в душу, як дві зорі.
Чи в вас улита якась отрута,
Чи, може, справді ви знахарі?
Чорнії брови — стрічки шовкові,
Все б тільки вами я любувавсь.
Карії очі, очі дівочі,
Все б тільки я дивився на вас.
Чорнії брови, карії очі!
Страшно дивиться під час на вас:
Не будеш спати ні вдень, ні вночи,
Все будеш думать, очі, про вас.
ОЙ ТИ, ГАЛЮ
Шинкарочка Галя в шинку торгувала,
Дівчоночка Галя пиво наливала.
Їхали козаки із Дону додому,
Підманули Галю, забрали з собою.
Припев:
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Підманули Галю, забрали з собою.
«Ой, поїдим, Галю, з нами, козаками,
Краше тобі буде, чим у рідної мами».
Припев.
Галя подивилась, з ними зпідчепилась,
Та й повезли Галю темними лісами.
Припев.
Везли, везли Галю темними лісами,
Прив’язали Галю до сосни косами.
Припев.
Розбрелись по лісу, назбирали хмизу,
Підпалили сосну од гори до низу.
Припев.
Горить, горить сосна, горить та й палає,
Кричить Галя криком, кричить промовляє:
Припев.
«Ой, хто в лісі чує, нехай той рятує,
А хто дочок має, нехай научає.
Припев.
А хто дочок має, нехай научає,
Та й темної ночі гулять не пускає».
Припев.
Обізвався козак: «Я в полі ночую,
Я твій голосочок здалека почуєв».
Еще от автора Юрий Григорьевич Иванов
Рекомендуем почитать
