История ОУН-УПА: События, факты, документы, комментарии - [80]

Доктор Пиц ще раз заявив, що питання української державності сьогодні не є актуальне з двох причин:

- із згаданих уже воєнно-господарських мотивів,

— через брак української інтелігенції, яка могла б адмініструвати державу.

Останнє твердження доктора Пица отаман Бульба категорично заперечив. Число української інтелігенції у Краю та в еміграції є аж надто достатнє для обсадження адміністративного апарату Української держави. Тим часом ті люди з вищою освітою гинуть з голоду по українських містах та на примусових роботах у німецьких шахтах, а неграмотні німецькі селяни роблять усякі безчинства та дурниці на становищах ландвіртів і комісарів в Україні. Абсолютне незнання місцевих обставин, брутальна поведінка з населенням, биття людей, насильства, грабунки та вічна пиятика — це загальні прикмети та тактика кожного німецького «достойника» в Україні. З дотеперішньої практики отаман Бульба не бачить з німецького боку найменшої тенденції виховування українських адміністративних кадрів. Навпаки — німці безоглядно винищують українську інтелігенцію виморюванням голодом по містах, тисячними арештами та розстрілами у Краю. Німецькі тюрми та концтабори найжахливіші в цілому світі. Про необхідну продукцію інтелігенції нема мови. Всі середні та вищі школи ліквідовані. Українська національна преса знищена. Всі видавництва заборонені. Коли Німеччина має замір допустити до організації української держави, хоч би навіть по закінченні війни, то чому сьогодні у пресі забороняється узагалі про цей факт згадувати?

На ці слова отамана Бульби доктор Пиц заявив, що українську інтелігенцію німці не винищують. Коли трапляються випадки винищування, то це торкається тільки явних ворогів Німеччини; що українську пресу вони не нищать, а навпаки, розвивають. Кожна округа має свою газету.

Отаман Бульба відповів, що винищування так званих ворогів Німеччини охоплює зовсім невинних людей і набирає форми загального терору. Щодо преси, то отаман Бульба підкреслив, що кожна теперішня окружна газета — це тільки орган для офіційних оголошень та знаряддя для принижування усього того, що є українське. Він запитав доктора Пица, чому, властиво, так воно є? Коли має бути по закінченні війни актуальною справа організації Української держави, то чим пояснити факт, що сьогодні заборонено пресі і друкувати матеріали патріотичного змісту, історії України і т. ін.?

Доктор Пиц пояснив, що того роду пресовий матеріал та передчасна згадка про Українську державу тоді, коли її ще нема, викликала б серед українського населення непотрібний неспокій.

Після того забрав перше слово полковник Смородський і сказав, що для загального добра обидві сторони повинні якнайскоріше порозумітися та знайти можливу платформу для перерваної співпраці. Він знає отамана Бульбу як українського патріота та чесну людину і глибоко вірить, що коли німецька влада піде українцям назустріч, тоді отаман Бульба змінить своє дотеперішнє ставлення.

Доктор Пиц ще раз заявив, що метою його приїзду є домовитися з отаманом Бульбою на згаданій ним площині; що українці, співпрацюючи беззастережно з Німеччиною, можуть тільки виграти, а займаючи вороже становище, — тільки програти. Свою пропозицію окреслив як остаточну зажадав від отамана Бульби конкретної відповіді: чи його пропозицію приймає, чи ні. Він запропонував отаманові Бульбі якнайскорше перенестися до Рівного, де він уже навіть розпорядився приготувати окремий будинок для Штабу отамана Бульби в боротьбі з більшовицькою диверсією.

Отаман Бульба заявив, що він сам не має змоги дати остаточну відповідь на таке кардинальне питання. Він мусить заручитись думкою свого ширшого штабу і ще деяких українських політичних чинників. Він може дати відповідь за два тижні.

Доктор Пиц заявив своє вдоволення з переговорів, водночас підкреслив, що він завтра видасть наказ, щоб німецькі пацифікаційні відділи протягом наступних двох тижнів ніде не вели боїв з відділами УПА. Це має бути для того, щоб не чинити перешкод кур'єрам УПА в їх контактуванні з потрібними їм чинниками.

На цьому переговори закінчено.

Підпис: І. Зубатий, поручник.

З оригіналом згідно:

Начальник Канцелярії Штабу Української Повстанської Армії

Підпис: майор Кривоніс.

Бульба-Боровець Т. Армія без держави. / Т. Бульба-Боровець.–

Львів: Поклик сумління, 1993, с 143–147.

№ 5 Відпис Тарас Бульба-Боровець

Полісся, 6.ХІІ.1942.

До пана Доктора Пица,

Шефа СД Волині і Поділля в Рівному

Високоповажний Пане Докторе!

Згідно з нашою умовою від 23.ХІ.1942 р., я маю дати Вам конкретну відповідь до 7 ц. м. — чи погоджуюсь обняти у Вашому уряді реферат по боротьбі з партизанкою. На превеликий мій жаль, я не можу Вашої пропозиції прийняти. Ви від нас вимагаєте всього (включно до нашого життя), а взамін за це — не даєте нічого.

Я виразно заявив, що справа нормалізації українсько-німецьких відносин вимагає повних засобів, а не деяких півзасобів. Тим повним засобом я вважаю питання української державності, а моментом довір'я та брамою для переговорів — звільнення через загальну амністію усіх українських політичних в'язнів. Тим часом у розмові 23.ХІ. ц. р. Ви ці основні пункти зовсім відкинули, а нам запропонували дрібниці. Про українську державність німецька влада не хоче взагалі говорити, а замість амністії для усіх наших в'язнів обіцюється звільнити тільки людей з Поліської Січі — і то під мою особисту поруку.