Украина от Адама до Януковича. Очерки истории - [22]

Вот парочка примеров: «У попередніх публікаціях «Христос і Нефертіті» (15.10.08 р.), «Христос — жрець Аполлона?» (03.12.08 р.), «Великий Скіф Будда: пророк, який не знав Бога?» (13.03.09 р.) ми пересвідчилися у знаковій ролі стародавньої української цивілізації, яка дала світові видатних пророків і мислителів. Проте згодом духовно-інтелектуальний і державно-політичний потенціал українського етносу виснажився і розчинився в підкорених ним етносах, його історія була фальсифікована, а самі нащадки скіфів-аріїв потрапили в залежність від неукраїнських релігій та держав. Нині ж Україна оживає, відновлює свою справжню історію і починає відчувати велич своєї тисячолітньої місії на цій благословенній Богом землі». http://www.golos. com. ua/Article.aspx?id=136618

«Об'єктивні дані істориків, археологів, філософів, культурологів і релігієзнавців свідчать, що такі українські цивілізації, як Мезин (ХХ—ХІІ тис. до н. е.), Кам ’яна Могила/Шу-Нун (ХІІ—ІІІ тис. до н. е.), Трипілля (УІ—ІІ тис. до н. е.), Скіфія/Арія/Оріяна (ІУ тис. до н. е. — І тис. н. е.) — набагато старші за так звані «класичні» цивілізації Давнього Єгипту (ІІІ тис. до н. е.), Індії (ІІ тис. до н. е.), Греції (ІІ—І тис. до н. е.) чи Риму (І тис. до н. е. — І тис. н. е.)». http://www.golos.com.ua/Article.aspx?id=112877

«ми переконалися, що основи релігійних вірувань і зародки писемності вперше на планеті виникли в надрах давньоукраїнських цивілізацій...», «найперший договір між Богом і людьми було укладено на землях Стародавньої України» http://www.golos.com. ua/Article.aspx?id=203693

«Боже слово вперше було почуто і викарбовано саме на українських землях. Отже, абсолютно не випадково, що власне українці стали народом-детонатором першого цивілізаційного вибуху в історії людства. І, напевно, тисячолітній давньоукраїнський марш, який поніс по планеті Боже слово, не міг відбутися без відповідного «імпульсу згори». Відтак наші предки, розсе-ляючись по «містах і селах», принесли свої (передову на той час) культуру, суспільний устрій і, звісно, релігійні культи. Наші предки, на відміну від інших народів, уже в УІ—У тисячоліттях до нашої ери знали землеробство, приручили коня і винайшли колесо, мали розвинені релігійні культи і соціальну стратифікацію» http://www.golos. com. ua/Article.aspx?id=176406

«справжня Еллада розташовувалася на території сучасної України. І була вона метрополією грецької Еллади» http://www.golos. com. ua/Article. aspx ? id= 157101

«давньоукраїнська мова є однією з найдавніших мов планети і перебуває найближче з усіх сучасних індоєвропейських мов до літературної мови аріїв — санскрит» http://www.golos.com.ua/Article.aspx?id=146861

Еще раз обращаю внимание — это публикуется не в журнале фантастики, и не в листке маргинальной националистической партии, а в «Голосе Украины» — государственной газете № 1! Конечно, надо развивать национальное самосознание в молодом государстве, но не такими же дикими выдумками. Слава богу, что хоть при президентстве Януковича вал исторических фальсификаций стал понемногу убывать, но вред, нанесенный «патриотами» с комплексом неполноценности, еще долго будет давать себя знать.

Ну и в качестве заключительного пассажа отмечу, что в действительности существовало небольшое племя укров (укран), жившее в конце первого тысячелетия на территории современной германской федеральной земли Бранденбург на берегах реки Укра (сейчас это река называется Ucker). Однако, никакого отношения к нашей Украине оно не имело. Всего лишь определенное сходство в названиях.

* * *

Правление Рюрика прошло на севере и о нем почти не сохранилось никаких сведений. Зато его преемники стали активно собирать в единую державу всех восточных славян, и в исторических хрониках выписаны весьма колоритно. Формально наследовал Рюрику малолетний сын Игорь, но реальная власть была в руках его родственника Олега, получившего от потомков прозвище Вещий. Сначала он в 882 году присоединил к Руси Смоленск и Любеч (город в современной Черниговской области Украины), а затем, оставив там своих наместников, отправился к племенному центру полян — городу Киеву. Город к этому времени уже был довольно богатым и мог за себя постоять. Поэтому, чтобы избежать ненужного кровопролития, Олег хитростью выманил киевского князя Аскольда за крепостные стены и там убил. После чего объявил киевлянам, что отныне он в городе главный, и те спорить не стали… Может потому, что не особо любили Аскольда, а может потому, что с Олегам приплыла многочисленная и скорая на расправу дружина. Кстати, среди воинов Олега, по словам летописца, были варяги, чудь, словене, меря, весь и кривичи. В общем, на юг шел настоящий северный интернационал под знаменем харизма-тичного князя.

По достоинству оценив удобное расположение Киева, Олег перенес свою ставку из Новгорода на берега Днепра, объявив: «Да будет Киев матерью городов русских!». Отныне в едином государстве были объединены северный и южный центры восточных славян. Вся дальнейшая деятельность Олега будет направлена на собирание под его властью остальных восточных славян и живших рядом фино-угров. Когда силой оружия, когда убеждением, но к концу свой жизни он подчинил Киеву и заставил платить дань племенные союзы древлян, северян, радимичей, уличей и тиверцев.